Питання можливого проведення тристоронніх переговорів за участю Сполучених Штатів Америки, України та Росії викликає серйозні дискусії у міжнародних дипломатичних колаг, де ключові європейські гравці висловлюють відвертий скептицизм щодо їхньої результативності. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус під час нещодавньої зустрічі у Берліні зі своїм британським колегою Весом Стрітінгом наголосив, що попередній досвід подібних контактів не приніс жодних конструктивних результатів, окрім чергової ескалації та інтенсифікації масованих бомбардувань українських міст. Німецький посадовець акцентував увагу на тому, що досягнення сталого та справедливого миру в Європі є абсолютно неможливим без повноцінної участі європейських партнерів за столом переговорів, тоді як британська сторона чітко підтвердила незмінність позиції про недопустимість прийняття будь-яких доленосних рішень щодо України безпосередньо без її участі. Тим часом дипломатичні зусилля зосереджуються навколо можливої організації технічних консультацій в Абу-Дабі, проте подальший розвиток подій залежить від низки геополітичних чинників, включаючи позицію Вашингтона та безпекову ситуацію на Близькому Сході.
Аналіз безпекових перспектив та дипломатичні виклики
Позиція європейських партнерів щодо архітектури безпеки
Європейські столиці дедалі гостріше реагують на спроби кулуарних домовленостей, намагаючись утримати єдиний фронт підтримки України та запобігти будь-яким кулуарним поступкам. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус неодночасно застерігав міжнародну спільноту від ілюзій щодо здатності Москви вести конструктивний діалог, особливо на тлі регулярних масованих атак на критичну інфраструктуру. Водночас керівництво України наполягає на чіткому порядку денному майбутніх зустрічей, який має включати гуманітарні аспекти, питання енергетичної безпеки та припинення вогню на море.
Президент України Володимир Зеленський зазначив: «Ми готові також обговорювати території, але лише на рівні лідерів», підкреслюючи при цьому важливість недопущення повторення сценаріїв глобального перерозподілу сфер впливу на кшталт історичних конференцій минулого століття.
Фактори впливу на переговорний процес
- Позиція Сполучених Штатів Америки та їхній фокус уваги на внутрішньополітичних і регіональних викликах.
- Необхідність залучення європейських держав до розробки довгострокових гарантій безпеки.
- Позиція Кремля, який, за оцінками аналітиків та заявами посадовців, продовжує демонструвати незмінність своїх початкових ультимативних підходів.
- Проведення попередніх консультацій на технічному рівні для узгодження порядку денного.
- Опрацювання механізмів контролю за дотриманням можливих домовленостей щодо енергетичної безпеки.
- Підготовка саміту на найвищому рівні за участю ключових лідерів держав.




