Події навколо Чорнобильської АЕС, що розгорнулися в перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, продовжують викликати тривогу та глибоке занепокоєння, особливо в контексті новітніх атак на ядерні об’єкти. Минулої ночі, 7 червня 2026 року, російський ударний дрон атакував сховище ядерних відходів у Чорнобильській зоні, що стало черговим свідченням небезпечної ескалації та застосування безпілотних технологій проти ядерної інфраструктури. Хоча цього разу, на щастя, відпрацьованого палива в пошкодженій будівлі не було, а радіаційний фон залишився в межах норми, сам факт таких атак підкреслює безпрецедентність воєнних дій на території, яка вже пережила найбільшу ядерну катастрофу в історії людства. Це не перша подібна атака: у лютому 2025 року аналогічний дрон пошкодив новий безпечний конфайнмент, що накриває зруйнований 4-ий енергоблок ЧАЕС, а російські безпілотники чи не щодня пролітають над зоною відчуження, що свідчить про системний характер російського ядерного тероризму, який розпочався з моменту захоплення станції російськими військами 24 лютого 2022 року за сприяння “Росатому”, державного російського холдингу, що займається атомною енергетикою.
Роль “Росатому” та військових у захопленні ЧАЕС
Детальний аналіз подій перших тижнів окупації
Захоплення Чорнобильської атомної електростанції російськими військами 24 лютого 2022 року, що відбулося з початком повномасштабного вторгнення, стало першим кроком у реалізації російського ядерного тероризму. Російські військові, чиї колони рухалися від білоруського кордону, зайшли на територію станції через контрольно-пропускний пункт № 2, прямуючи до сховища відпрацьованого ядерного палива. Вже невдовзі, близько 16:00, до адміністративного корпусу прибули бронетранспортери, бойові машини піхоти та танк. Серед перших, хто з’явився в адмінкорпусі, був полковник поліції Андрій Фроленков, заступник командира загону спецпризначення “Арсенал” Росгвардії, а також начальник центру спеціального призначення сил оперативного реагування та авіації, майор Сергій Бураков, який, ймовірно, і керував окупаційним контингентом. Українська Національна гвардія, що перебувала на станції, була змушена здатися в полон, аби уникнути прямого бою, який міг призвести до ядерного інциденту.
“Атомна станція фактично перетворилася для окупантів на логістичний хаб, через який рухалися російські війська. При цьому персонал у зоні відчуження продовжував працювати понаднормово, не пускаючи непрошених “гостей” на ключові об’єкти.”
З 9 березня 2022 року станція залишилася без електропостачання через обстріли енергомережі. Російські окупанти пропонували підключити ЧАЕС до Білорусі, однак інженери станції наполягли на використанні дизельних генераторів. Протягом перших тижнів березня командування окупаційним контингентом змінювалося: Буракова змінив генерал-майор поліції Олег Якушев, заступник командувача Росгвардії Сибірського округу, який фактично став самопроголошеним комендантом ЧАЕС. Серед інших високопоставлених російських військових, помічених на станції, були генерал-майор Олексій Ртищев, голова військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту, та генерал-полковник Олексій Беззубиков, заступник директора Федеральної служби військ Росгвардії, який нагороджував окупантів під час відступу. Росія також залучала підрозділи Росгвардії з різних міст для охорони ЧАЕС.
Під час відступу російські війська викрали з Чорнобильської зони відчуження обладнання на понад 135 мільйонів доларів, включаючи сервери, спектрометр за 6 мільйонів євро та хроматографи. Експертка з ядерної безпеки Ольга Кошарна зазначила, що програмне забезпечення для вкраденого обладнання залишилося в Україні, а пристрої мали трекери, що унеможливлювало їх використання. Окупанти також вивезли автомобілі для перевезення радіаційних відходів та пожежні авто, а найголовніше – взяли в полон 169 нацгвардійців, шестеро з яких досі перебувають у російських в’язницях. Полковник поліції Фроленков, ймовірно, отримав звання героя Росії за свою участь в окупації ЧАЕС.
Тренування та співпраця з “Росатомом”
Підготовка до захоплення та роль російських фахівців
Захоплення ядерного об’єкта, такого як ЧАЕС, вимагало попередньої підготовки, і росіяни, за їхніми ж словами, хвалилися легкістю захоплення станції, частково завдяки тренуванням на Курській АЕС. Ця станція, запущена раніше за Чорнобильську, має схоже планування, а донедавна експлуатувала ті ж реактори РВПК-1000, що робить її ймовірним тренувальним полігоном для окупаційних військ. Розслідування виявило, що в 2021 році росіяни відпрацьовували сценарій захоплення АЕС під командуванням полковника Фроленкова, за участю військовослужбовців РХБЗ та під наглядом полковника Руслана Тихомирова. Шон Берні, старший ядерний спеціаліст Greenpeace Україна, підтвердив отримання інформації про такі тренування, ймовірно, на початку зими 2021 року.
Представник “Росатому” на ім’я Ніколай Ніколаєвіч (Микола Миколайович Мулюкін) розповідав про ці тренування, хвалячись використанням Курської АЕС для планування кожного кроку захоплення Чорнобильської станції. Припускається, що саме він керував групою представників “Росатому” на ЧАЕС. Ці фахівці, ймовірно, надавали консультації російським командирам, враховуючи специфіку радіоактивно забрудненої території Чорнобильської зони. Однак, незважаючи на це, російські військові рили окопи в районі Рудого лісу, однієї з найбільш забруднених ділянок, що свідчить про нехтування правилами безпеки або неефективність роботи радників.
Володимир Фальшовник, начальник зміни, згадує інциденти, пов’язані із забрудненням території. Росіяни намагалися мити машини біля ремонтних майстерень, що призвело до виявлення зони забруднення. Після звернення до російських військових, спеціаліст з радіаційної безпеки на ім’я Діма (Мулюкін) разом з дозиметристами ЧАЕС перевірив територію, і автомийку закрили. Другий інцидент стався, коли військові, що базувалися в Рудому лісі, приносили радіоактивний бруд на взутті до адміністративних будівель.
“Фальшовник пригадує, що для вирішення будь-яких питань він мав звертатися або до військових, серед яких був чоловік з позивним “90-й” (Олег Якушев), або до згаданого раніше Ніколая Ніколаєвіча. За словами Володимира Фальшовника, останній мав доволі великі повноваження і хвалився, що має звання не нижче, ніж у деяких командирів окупаційного контингенту.”
Українське слідство встановило, що Микола Мулюкін, заступник генерального директора з безпеки російського АТ “Провідний проєктно-дослідницький та науково-дослідницький інститут промислової технології”, підозрюється у розграбуванні території ЧАЕС та зони відчуження. Він допомагав складати списки обладнання для вивезення та інструктував щодо демонтажу. Мулюкін, колишній поліцейський зі званням генерал-майора, перебував на окупованій ЧАЕС з першого дня до 31 березня 2022 року.
Працівники “Росатому” на ЧАЕС
Ідентифікація та ролі російських спеціалістів
Станом на весну 2026 року відомі імена п’ятьох представників “Росатому”, які були на території ЧАЕС у березні 2022 року. Микола Мулюкін, який проживає в Балашисі під Москвою, має значні фінансові активи та відпочивав у Криму та на Кіпрі. Олександр Дорофеєв, керівник проєкту “Формування єдиної державної системи поводження з радіоактивними відходами”, ймовірно, відповідав за радіоактивні відходи на території ЧАЕС. Він також проживає в Москві, має значні заощадження та заробив понад 100 тисяч доларів у 2021 році. Дорофеєв розпочинав кар’єру в компанії “Сосни”, яка займається розробкою обладнання для атомної енергетики. Після втечі із зони відчуження він двічі літав до Туреччини та відвідував Калінінград.
Ян Іванов, оператор Курської АЕС, один із наймолодших представників “Росатому” на ЧАЕС (30 років на момент вторгнення). Він походить із сім’ї атомників, живе в Курчатові, заробив понад 1,5 мільйона рублів у 2021 році. Цікаво, що Іванов, ймовірно, підтримує ФБК, російську опозиційну організацію. Валерій Поляков, українець за походженням, який отримав російський паспорт у 2000 році, працює оператором Курської АЕС щонайменше з 2010 року. У 2021 році він заробив 1,8 мільйона рублів. Максим Прищепа, працівник Ленінградської АЕС, відповідав за технічні питання на Чорнобильській станції. Він розпочав кар’єру в “Росатомі” у 2008 році, мав досвід підприємницької діяльності та заробляв близько 1,8 мільйона рублів у 2021 році.
Представники Курської та Ленінградської АЕС, які працюють з реакторами РВПК, з’явилися в Чорнобилі не випадково, оскільки обидві станції виводили ці реактори з експлуатації. Це може свідчити про те, що інші, поки що не встановлені працівники “Росатому”, могли бути з цих станцій і мали досвід роботи з зупиненими РВПК-1000. Загальна кількість російських атомників була недостатньою для самостійної експлуатації ЧАЕС, проте вузькопрофільні фахівці могли контролювати український персонал. “Росатом” не приховував своєї присутності в зоні відчуження, проте намагався представити своїх співробітників як “консультантів”, а не учасників окупаційних військ.
На щастя, російська окупація зони відчуження тривала лише 5 тижнів. Якби вона затягнулася, події могли б розвиватися за сценарієм Запорізької АЕС, де після “референдумів” окупанти почали примушувати працівників станції підписувати нові контракти з російською компанією, а ненадійних – арештовувати та вивозити до Росії.
