Візит Радослава Сікорського, міністра закордонних справ та віцепрем’єра Польщі, до Києва наприкінці минулого тижня відбувся в період непростих польсько-українських відносин. Сікорський, відомий своєю проукраїнською позицією серед польської еліти, прагне до їх налагодження, хоча деякі його висловлювання щодо історичних питань можуть бути неприємними для українського слухача. Інтерв’ю, яке відбулося на полях щорічної зустрічі Yalta European Strategy, організованої фондом Віктора Пінчука, не торкалося резонансних заяв міністра про готовність Польщі оборонятися від РФ чи ударів поблизу польського кордону, оскільки розмова відбулася раніше. Розмова розпочалася з обговорення нещодавньої антиукраїнської провокації в Польщі.
Обговорення провокації та політики
“Його місце – у в’язниці”, – так міністр Сікорський охарактеризував дії Гжегожа Брауна, представника крайнього правого крила польської політики, якого він назвав фашистом, антисемітом і злочинцем. Сікорський висловив надію на швидке та справедливе рішення польського суду, яке усуне Брауна з публічного життя, зазначивши, що йому вже висунуто звинувачення за кілька правопорушень, зокрема за знищення єврейської менори у парламенті та заперечення Голокосту.
Міністр також підтвердив, що такі випадки, як напади на українців у Польщі через їхнє походження, дійсно трапляються, однак поліція реагує швидко й рішуче. Він наголосив, що політичні діячі обох країн повинні діяти відповідальніше, не розпалюючи ворожнечу на історичних суперечках. Як приклад конструктивного підходу, Сікорський навів відновлення ексгумацій жертв “Волинської різанини” та загиблих українців у Польщі, підкресливши, що примирення часто потрібне колишнім ворогам, а успішний приклад німецько-французького примирення після Другої світової війни свідчить про можливість подібного для Польщі та України.
Вибір героїв та історичні наративи
У відповідь на запитання про те, що можуть зробити пересічні громадяни для запобігання нападам на українців, Сікорський звернувся до українських політиків з проханням бути обережними у виборі історичних героїв, зазначаючи, що репутація деяких з них є неоднозначною. Він навів приклад Південної Африки та Монголії, де в національних пантеонах присутні суперечливі постаті, наголошуючи, що історичні наративи кожної країни оцінюються іншими. Сікорський також висловив думку, що включення до пантеону осіб, заплямованих воєнними злочинами, може викликати негативну реакцію за кордоном. Він порівняв ситуацію з хорватським досвідом, коли країні було зазначено, що прославлення фашистів ставить під сумнів її право на членство в ЄС. Однак, він також зазначив, що українська УПА не має стосунку до фашизму, на що Сікорський заперечив, назвавши її ідеологію фашистською, що викликало дискусію щодо неоднозначності таких постатей, як Дмовський.
Шлях України до ЄС та виклики
Міністр Сікорський зазначив, що Україна досі не повністю втілила Угоду про асоціацію, підписану в 2011 році, і порадив зробити це для отримання доступу до єдиного ринку ще до повноправного членства. Він запевнив, що Польща не блокуватиме відкриття нових розділів у переговорах про вступ, але визнав, що деякі питання, зокрема сільське господарство, будуть складними через відмінності в структурі агросектору, викликані радянською колективізацією та Голодомором, що призвело до появи великих агрохолдингів в Україні. Він також зазначив, що українські водії-далекобійники вже є більш конкурентоспроможними за польських, і ці питання вимагатимуть палких дискусій. Однак, загалом, європейська інтеграція вигідна обом сторонам, хоча окремі сектори можуть постраждати.
Сікорський розвіяв чутки про блокування процесу вступу України до ЄС з боку Польщі, заявивши: “Ми не будемо блокувати! Ми будемо вести переговори.” Він пояснив, що відкриття розділу – це початок переговорів, а не їх завершення, і на цьому шляху можливі проблеми, як це було у Польщі з країнами Західної Європи. Міністр навів приклад молочної промисловості Польщі, яка зазнала втрат через квоти ЄС, але зрештою членство принесло користь країні.
Щодо блокади кордону, Сікорський пояснив, що вона виникла через те, що українське зерно, яке мало транзитом прямувати до Єгипту та Китаю, залишилося в Польщі, обваливши ціни на ринку та викликавши протести польських фермерів. Він запропонував креативні ідеї для вирішення подібних проблем, як-от схема для далекобійників, яка передбачає вирівнювання зарплат на рівні країни, куди вони в’їжджають. Міністр підкреслив, що Україні доведеться зважувати подібні рішення та визначати свій національний інтерес. Щодо референдуму про вступ України до ЄС, Сікорський зазначив, що в Польщі це не є обов’язковим, а досвід Великої Британії доводить, що з референдумами треба бути обережними.
Безпека та НАТО
Міністр Сікорський підтвердив свою особисту підтримку членства України в НАТО ще з 2008 року, але висловив невпевненість щодо ставлення польського суспільства та політиків до цього питання. Він наголосив, що гарантії безпеки корисні лише тоді, коли вони надійні, нагадавши про невиконання Будапештського меморандуму. Сікорський вважає, що Європа потребує України, оскільки вона зупиняє російський імперіалізм, який є загрозою для всієї Європи. Найкращим шляхом для України він назвав перемогу, яка дозволить їй стати експортером військових технологій.
Відповідаючи на запитання про мирні переговори, Сікорський заявив, що Польща вимагає участі в них, оскільки межує як з Росією, так і з Україною, доставляє 95% допомоги Україні, забезпечуючи безпеку хабу в Ясьонці, а також зазнає прямого впливу результатів переговорів. Він підкреслив економічне значення Польщі, її оборонні витрати та кількість боєготових бригад, стверджуючи, що з Польщею мають радитися. Міністр також висловився за формат “Е5” для обговорення безпеки, вважаючи, що часи, коли Західна Європа самостійно визначала безпеку Східної Європи, повинні залишитися в минулому.
