Орання України до складу Ради ООН з прав людини на період дві тисячі двадцять сьомого – дві тисячі двадцять дев’ятого років стало важливим дипломатичним здобутком на тлі триваючої повномасштабної збройної агресії з боку Російської Федерації. Цей кропіткий процес вимагав консолідованих зусиль українських дипломатів, які змогли переконати міжнародну спільноту у необхідності присутності держави, що безпосередньо страждає від грубих порушень міжнародного гуманітарного права, у головному правозахисному органі організації об’єднаних націй.
Ключові пріоритети України в Раді ООН
Очолюване Андрієм Сибігом міністерство закордонних справ чітко окреслило стратегічні завдання на найближчу трирічну перспективу, яка офіційно розпочнеться першого січня дві тисячі двадцять сьомого року. Головний фокус зосереджено на невідворотності покарання винних за воєнні злочини.
- Притягнення агресора до відповідальності за порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.
- Підтримка та розвиток міжнародних механізмів документування і ретельного розслідування протиправних дій на окупованих територіях.
- Захист прав військовополонених та незаконно утримуваних цивільних громадян.
- Протидія примусовій депортації та насильницькому переміщенню українських дітей із подальшим сприянням їх поверненню на Батьківщину.
За словами постійного представництва України при ООН, за українську кандидатуру віддали свої голоси сто шістдесят дві держави-члени, що є беззаперечним рекордом та свідчить про високий рівень довіри до нашої дипломатичної команди.
Історичний контекст та глобальні виклики
Варто зазначити, що Україна вже має значний досвід роботи у цьому авторитетному органі, адже раніше вона обиралася туди впродовж чотирьох каденцій: у періоди з дві тисячі шостого по дві тисячі восьмий, з дві тисячі восьмого по дві тисячі одинадцятий, з дві тисячі вісімнадцятого по дві тисячі двадцятий та з дві тисячі двадцять першого по дві тисячі двадцять третій роки. Нове членство розпочинається в умовах серйозної трансформації глобальної архітектури безпеки, коли окремі провідні держави вдаються до радикальних кроків на кшталт виходу зі складу Ради ООН з прав людини, що робить роль України ще більш значущою у справі захисту загальнолюдських цінностей і протидії новим викликам.
