У Брюсселі може здатися парадоксальним, але перемога Віктора Орбана на виборах у відбитті до європейського контексту, ймовірно, буде позитивною новиною для континенту загалом, адже мало які національні вибори викликають такий резонанс за межами країни, як угорські. Орбан, якого багато хто вважає символом опору централізації влади та альтернативою федералістському проекту, що просувається нинішньою Європейською комісією на чолі з Урсулою фон дер Ляйен, здобув значну підтримку. Ця підтримка, яка виходить за межі його власної країни, свідчить про ширше невдоволення певними напрямками розвитку Європейського Союзу.
Виклики централізації та роль Орбана
Орбан як символ опору
Віктор Орбан перетворився на яскравий символ опору тенденціям до централізації влади в ЄС, пропонуючи патріотичну альтернативу федералістським прагненням. Його нова перемога, якщо вона відбудеться, матиме значення не лише для Угорщини, але й для загального курсу Європейського Союзу. Європейська комісія під керівництвом фон дер Ляйен, на думку автора, надмірно розширює сферу європейської співпраці, порушуючи договірні повноваження держав-членів. Союз, який вже трансформувався у військовий альянс, щоденно демонструє втручання у сфери, традиційно належні до національної компетенції, такі як освіта, охорона здоров’я та соціальне житло.
Стратегічне значення перемоги Орбана
Потенційне розширення бюджету ЄС, яке супроводжується зростанням боргових зобов’язань, може бути спрямоване на створення умов для формування централізованої європейської держави, що нагадує “гамільтонівський момент” в історії США. В умовах відсутності механізму виходу, залишаються два основні шляхи протистояння цій тенденції: ініціювання вотуму недовіри голові Європейської комісії або активне протистояння на рівні Ради ЄС, де країни-члени зберігають право голосу. Тому перемога Орбана на угорських виборах розглядається як збереження ключового плацдарму в Раді, що дозволить протистояти подальшій централізації.
“Якщо угорські виборці знову довірять владу Орбану — а для цього є тисячі причин, не в останню чергу втеча від міграції, якої вони уникнули, — цей вибір матиме політичну легітимність.”
Політична легітимність та європейський плюралізм
Вибори як відображення волі виборців
Європейський Союз не може послідовно стверджувати, що захищає демократію, одночасно ставлячи під сумнів результати виборів, які не відповідають ідеологічним уподобанням брюссельського мейнстріму. Це не означає апологію кожної політики, що проводиться в Будапешті, а скоріше захист фундаментального європейського принципу: Союз складається з держав-членів, уряди яких черпають свою легітимність від виборців. Європейська інтеграція ніколи не мала на меті замінити цей джерело легітимності, а радше організувати співпрацю між демократичними країнами, уникнувши створення ієрархії, де національні мандати визнаються дійсними лише тоді, коли вони збігаються з центральними преференціями.
Європа, що приймає розмаїття
Важливість Орбана полягає не тільки в його ролі для Угорщини, але й у тому, що його переобрання свідчитиме про стан самої Європи. Це нагадало б Союзу, що політичне розмаїття є не недоліком європейського проекту, а частиною його конституційної реальності. Європа, де ліберали, консерватори, федералісти чи сувереністи можуть перемагати на виборах, є здоровішою, ніж та, де лише одна ідеологічна сім’я вважається морально прийнятною. Це має значення і на інституційному рівні.
Політична рефлексія замість паніки
ЄС стає все більш політизованим, і в такій системі електоральні сигнали від держав-членів набувають ще більшої ваги. Коли виборці неодноразово обирають уряди, що кидають виклик домінуючому курсу інтеграції, належною реакцією має бути не моральна паніка чи адміністративні покарання, а політична рефлексія. Перемога Орбана, таким чином, може призвести до коригування тону дискусій.
“Різноманітне меню”, ймовірно, виглядає більш європейським, ніж нав’язування всім одного меню.”
Європейський Союз стає сильнішим не шляхом ізоляції тих виборців, чий вибір не відповідає федералістській моделі централізованого об’єднання, а шляхом доведення, що Союз достатньо широкий, аби вміщувати розбіжності, не перетворюючи їх на кризу легітимності. Європа, яка поважає демократичний вибір своїх країн, не слабша — вона більш легітимна. “Різноманітне меню”, ймовірно, виглядає більш європейським, ніж нав’язування всім одного меню.
Герольф Аннеманс, казначей групи “Патриоти за Європу” в Європейському парламенті, є членом партії Vlaams Belang (Бельгія) і бере участь у роботі різних комітетів Європарламенту.
