Минулого листопада мене глибоко зворушили слова однієї жінки, постраждалої від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, і водночас лідерки в нашій спільній роботі в Україні. Вона розповіла, що коли вперше наважилася говорити за себе й за інших постраждалих їй здавалося, що в неї є лише її історія. Її запрошували до середовищ, де ухвалюються рішення, але вона не була певна, що має достатньо знань і досвіду, щоб там звучати впевнено. З часом і завдяки підтримці правозахисників, агенцій ООН та інших партнерів вона разом з іншими змогла створити сильні спільноти постраждалих і напрацювати інструменти для впливу на рішення та програми. Сьогодні вона – визнаний голос у темі прав постраждалих від сексуального насилля під час війни як в Україні, так і на міжнародному рівні. Разом з іншими жінками працює над тим, щоб будувати майбутнє, у якому є справедливість і підтримка для людей, які пережили подібні жахи. Її історія для мене – це нагадування: важливо не просто “дати слово” постраждалим, а створити умови, в яких вони можуть реально впливати на рішення. І ще одне важливе послання, яке сьогодні часто звучить в Україні: “Нічого про нас без нас”.
Що таке “сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом” (СНПК)?
Визначення та механізми впливу
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), – це насильство, яке прямо чи опосередковано пов’язане з війною або збройним конфліктом. У контексті збройних конфліктів, воно часто використовується як інструмент приниження, залякування, осоромлення та примусу, що створює глибокі психологічні травми для постраждалих. Стигма, що супроводжує такі злочини, значно ускладнює можливість постраждалим говорити про пережите, руйнуючи довіру в суспільстві та руйнуючи громади й сім’ї. Приклади такого насильства можуть включати зґвалтування цивільних осіб, що здійснюються з метою приниження “ворожої сторони”, або злочини, вчинені на очах у членів родини, що призводить до травмування не лише самої жертви, але й її близьких та наступних поколінь.
Актуальна статистика та свідчення з України
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, Моніторингова місія ООН з прав людини задокументувала понад 780 випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною. Більшість із них були скоєні представниками російської сторони щодо українських військовополонених і цивільних, яких утримували як на території окупованої України, так і в Росії, причому переважна більшість зафіксованих випадків стосується чоловіків. Згідно зі звітом Управління Верховного комісара ООН з прав людини за вересень 2025 року, понад 92% звільнених цивільних, опитаних з червня 2023 року, повідомили про тортури під час утримання, включаючи застосування сексуального насильства. Цивільні затримані описували випадки зґвалтувань та спроб зґвалтувань, ударів електричним струмом, побиття по статевих органах, примусове оголення, принизливе поводження та погрози сексуального насильства. Крім того, на окупованих територіях російські військові вчиняли сексуальне насильство щодо цивільного населення, переважно жінок, включаючи групові зґвалтування, сексуальні напади та домагання.
Чоловіки також страждають: подолання гендерних стереотипів
Невидимі жертви та брак підтримки
Хоча СНПК часто асоціюється з насильством проти жінок і дітей, значна частина випадків, задокументованих Моніторинговою місією ООН з прав людини, стосується чоловіків, зокрема цивільних затриманих та колишніх військовополонених. Гендерні стереотипи та стигма відіграють ключову роль у тому, що чоловікам надзвичайно складно говорити про пережите, і вони не завжди отримують належну допомогу, навіть коли наважуються говорити. Це впливає на доступність послуг: скорочення фінансування у 2025 році призвело до закриття програм допомоги, які були доступні і для чоловіків, і для жінок, що стало трагічною ситуацією як для організацій, так і для постраждалих, які звернулися по допомогу.
Гендерно-інклюзивний підхід та підтримка різноманітних груп
ООН, у співпраці з урядом України та громадянським суспільством, працює над впровадженням гендерно-інклюзивного підходу до протидії такому насильству, спрямованого на постраждалих. Особлива увага приділяється групам, які можуть стикатися з додатковими бар’єрами, зокрема етнічним меншинам та LGBTQI+ спільнотам.
Голос постраждалих лунає сильніше: від розмов до дій
Розвиток мереж підтримки та адвокація
Україна демонструє глобальний приклад партнерства держави з постраждалими та організаціями, що їх підтримують, активно працюючи над підвищенням обізнаності. Якщо два роки тому участь постраждалих переважно обмежувалася розповідями про власний досвід, то сьогодні вони дедалі частіше формують порядок денний і очолюють дискусії через створені мережі. Наразі в Україні діє вісім таких мереж: дві жіночі та шість чоловічих, три з яких були створені лише у 2025 році. Ці мережі підтримують зв’язок зі своїми громадами, допомагають знаходити послуги й юридичну допомогу, створюють безпечний простір та адвокатують інтереси своїх учасників.
Практичні кроки до відновлення та справедливості
Деякі з мереж вже самостійно надають послуги, як-от клініка спеціалізованої допомоги, відкрита мережею чоловіків-постраждалих “Шлях вільних” у співпраці із Запорізькою обласною адміністрацією, яка безкоштовно обслуговує як чоловіків, так і жінок, надаючи спеціалізовану медичну допомогу. У 2024 році Україна ухвалила перший закон, що визнає постраждалих від СНПК та їхнє право на відшкодування. Поліція та надавачі послуг все частіше застосовують підходи, чутливі до травматичного досвіду, зокрема завдяки спеціально облаштованим кімнатам для опитування. Деякі регіональні органи влади передбачили фінансування для роботи з CRSV у своїх планах на 2026 рік.
Рішення для всієї громади: комплексний підхід до допомоги
Центри допомоги “єдиного вікна”
У 2022 році ЮНФПА та Офіс віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції запустили по всій країні модель “єдиного вікна” – Центри допомоги постраждалим. Ці центри обслуговують не лише постраждалих від СНПК, а й надають допомогу з іншими запитами, а всі працівники проходять спеціальне навчання щодо роботи з випадками СНПК, забезпечуючи можливість звернення будь-якої людини без відчуття стигматизації.
Співпраця та інклюзивність
Відвідавши центр у Львові, вдалося виявити прогалини в роботі з LGBTQI+ спільнотами, зокрема з внутрішньо переміщеними особами, та налагодити контакт із місцевою організацією, що працює з цими групами. Така співпраця, що включає координацію дій, обмін направленнями та вибудовування довіри, є надзвичайно важливою для охоплення допомогою тих постраждалих, які можуть не довіряти надавачам послуг поза межами своїх спільнот.
Майбутнє для постраждалих: інвестиції у стабільність та справедливість
Довгострокові інвестиції та партнерство
Для створення кращого майбутнього для постраждалих від СНПК необхідно зрозуміти їхні унікальні виклики та слухати їх, коли вони говорять про свої потреби. Це вимагає довгострокових інвестицій у постраждалих, їхні мережі, механізми відшкодування відповідно до їхніх потреб і пріоритетів, а також у створення просторів і підтримки для збереження та розвитку вже досягнутого прогресу. Спільна робота уряду, Організації Об’єднаних Націй, громадянського суспільства та фахівців, які працюють безпосередньо з постраждалими, посилила відповідь України на сексуальне насильство, пов’язане з війною. Тисячі спеціалістів пройшли навчання, що покращило підтримку постраждалих і зробило послуги доступнішими. У пілотних регіонах ефективніше працюють системи перенаправлення, а краща координація між службами та чіткіше розуміння наявних послуг допомогли розширити доступ до життєво необхідної допомоги.
Інвестиція у національну стабільність
Ця робота із забезпечення прав і справедливості для постраждалих є, по суті, інвестицією у національну стабільність, добробут, рівність і перехід до довгострокового відновлення під керівництвом уряду України як на національному рівні, так і в областях і громадах по всій країні. Тому спільна робота є вкрай необхідною, щоб досягнутий прогрес не було втрачено, а підзвітність і справедливість для постраждалих, а також їхні права були дотримані в процесі довгострокового відновлення України.
