На початку серпня поточного року українські сили завдали удару по вантажному кораблю “Надежда” неподалік Новоросійська, що викликало значний резонанс. Оприлюднені в соціальних мережах та телеграм-каналах кадри свідчили про використання безпілотника, який не відповідав жодній з відомих моделей українських дронів, таких як “Лютий” чи FP-1, натомість нагадував іранський “Шахед”. Це породило дискусії серед аналітиків щодо походження та характеристик використаного апарату. Раніше з’являлася інформація про застосування “шахедоподібних” дронів, серед яких висловлювалися припущення про єгипетські Jabbar-150, турецькі Troy T20 Block 20 або китайські ZTK-150. Проте, з’ясувалося, що фактична назва цього українського дрона – MICH 2000, хоча припущення про його китайське походження, зокрема ZTK-150, були недалеко від істини. Історія створення цього безпілотника почалася не в Україні, а на заводі в Китаї, куди наприкінці 2023 року вирушила команда українських розробників БПЛА з метою придбання готових цивільних літаків для військових потреб, що згодом стало початком розробки українського “діпстрайку”.
Історія створення MICH 2000: від китайського літачка до українського “діпстрайку”
Використання китайських дронів як “діпстрайків” стало відомим ще з 2022 року, коли Україна лише розпочинала розробку власних далекобійних безпілотників, таких як “Лютий” та FP-1. Однак, для ударів по глибокому тилу противника доводилося використовувати наявні засоби. Найпростішим рішенням було придбання готових дронів у Китаї. Військові модифікували цивільні Mugin-5 PRO, оснащували їх вибухівкою та запускали по цілях у російському тилу. Вартість такого дрона становила близько 15 тисяч доларів, він міг нести 25 кг вибухівки на відстань до 500 км.
Атаки на російські об’єкти за допомогою китайських дронів не залишилися непоміченими, привернувши увагу ЗМІ та згодом спричинивши реакцію з боку Китаю. Влітку 2023 року Китай обмежив прямий експорт цивільних дронів, що ускладнило їхнє отримання. Це змусило шукати обхідні шляхи. Наприкінці 2023 року команда українських розробників БПЛА отримала завдання вирушити до Китаю для закупівлі літаків у місцевих виробників. Після прибуття до Китаю команда виявила виробництво десятків дронів ZTK-150, візуально схожих на “Шахеди”, єдиною відмінністю яких були передні канарди. В ході переговорів з китайськими посередниками виникла ідея продати українцям технологію виробництва, що стимулювало розвиток українського виробництва дронів.
Українське командування позитивно оцінило пропозицію, проте після повернення команди з готовністю придбати технологію, їм було відмовлено керівництвом заводу. Незважаючи на це, посередники знайшли альтернативний шлях, запропонувавши збирати дрони в іншому місці, що не підпадало під експортні обмеження, а також навчати пілотів. Українська команда скористалася цією можливістю, навчаючись пілотувати китайські дрони та одночасно збираючи детальну інформацію про процес їх виробництва. В результаті, команда повернулася в Україну з навченими пілотами та вісьмома китайськими дронами.
Перші випробування та вдосконалення MICH 2000
В Україні команда розпочала інтенсивне вивчення нових безпілотників та їхніх недоліків. Перший тестовий пуск MICH 2000, що відбувся влітку 2024 року, завершився падінням через неправильне балансування ваги. Другий пуск виявився успішнішим, однак наприкінці польоту відлетів пропелер через вібрацію двигуна. Під час третього вильоту дрон потрапив під дію засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), що показало його непридатність до польотів у умовах пригніченого зв’язку. Кожен наступний запуск дозволяв вносити корективи в конструкцію. До кінця літа команда опанувала виробництво корпусів та почала встановлювати іншу електроніку. На полігоні було проведено близько півтора-двох місяців випробувань, які завершилися переходом до бойових завдань за наполяганням замовника – Центру спеціальних операцій СБУ “Альфа”.
- Перший бойовий виліт відбувся у жовтні 2024 року: один з трьох запущених “Мічів” було збито, а два не досягли цілей.
- Цей результат був достатнім для отримання дозволу на серійне виробництво дронів.
Особливості виробництва та локалізації MICH 2000
Завод з виробництва дронів “Міч” має свої унікальні особливості процесу збірки. Все починається з виготовлення каркаса та встановлення паливного бака, оскільки конструкція “летюче крило” не потребує окремих крил. Баки перевіряються на герметичність, а корпуси фарбуються у чорний колір і надходять до спеціального робота для вирізання отворів під електроніку. Наступним етапом є шліфування, фарбування та зважування корпусів, що є ключовим для контролю точності виробництва. Вага дрона дозволяє оцінити дотримання технології, а численні етапи перевірки забезпечують високу якість. На заводі наголошують на важливості повторюваності технології та відсутності дрібниць у виробництві, адже навіть незначні відхилення можуть призвести до помилок.
Після зважування дрони передаються на останній етап збірки, де встановлюються електроніка, двигуни та бойова частина. Компанія пропонує 8 версій дрона, які можуть використовуватися як “діпстрайки” або “мідлстрайки”, з дальністю польоту до 2000 км та бойовою частиною від 25 до 60 кг. Замовники можуть обирати тип зв’язку (аналоговий, цифровий, Starlink), бойову частину, розмір паливного бака та можливість донаведення. Зазначається, що від китайської версії “Міча” залишився лише зовнішній вигляд, тоді як український дрон у базовій комплектації коштує 48 тисяч доларів, а китайський прабатько – 50 тисяч доларів. Ціна залежить від додаткових опцій, таких як системи донаведення та CRPA-антени для захисту навігації від РЕБ.
За два роки компанії вдалося залучити десятки виробництв для виготовлення комплектуючих, зокрема двигунів, бойових частин, фюзеляжів, плат ініціації, ракетних прискорювачів та палива. Незважаючи на локалізацію виробництва, деякі компоненти, як-от CRPA-антени, доводиться закуповувати за кордоном. Рівень локалізації українського виробництва сягає 85% без CRPA-антени і падає до 55% з її встановленням, що пов’язано з високою вартістю антен.
Виробничі потужності та аналітика ударів
Компанія має потенціал випускати близько 6 тисяч дронів на рік. Ця цифра, хоч і менша за показники інших виробників, зумовлена специфікою використання MICH 2000, який наразі має лише одного користувача – “Альфа”. На відміну від дронів, що широко застосовуються різними підрозділами, “Мічі” використовуються “Альфою” для конкретних цілей, що підкреслює їхню аналітичну спрямованість та результативність. Проаналізовано десятки відео атак за участю “шахедоподібних” дронів, серед яких виявлено щонайменше вісім відео з MICH 2000, що вражає цілі. За словами керівництва компанії, загалом було запущено тисячі таких дронів, якими уражено сотні цілей як на тимчасово окупованих територіях, так і на території Росії. Серед значних успіхів – знищення стратегічного бомбардувальника Ту-95МС на аеродромі “Енгельс”, удар по логістичному хабу Wildberries у Рязанській області, знищення РЕБ проти Starlink у Геленджику, а також участь в атаці на військово-морську базу Балтійського флоту РФ. Найбільш масовою атакою за участю “Міча” став удар по порту в Усть-Лузі, де понад 20 дронів долетіли до цілі. Хоча більшість атак не потрапляє на камери, компанія відстежує результати кожної операції завдяки трекерам на дронах, використовуючи отриману інформацію для постійного вдосконалення конструкції та програмного забезпечення.
Перспективи розвитку: MICH+ та органічне зростання
У найближчому майбутньому компанія планує збільшити виробництво дронів до 10 тисяч одиниць на рік, для чого активно шукає нових працівників, локації та розширює ланцюги постачання. Щонайменше мільйон доларів щомісяця реінвестується у дослідження та розробки (R&D). Одним із пріоритетних проєктів є розробка нового “мідлстрайку” – MICH+, який візуально відрізнятиметься від MICH 2000 відсутністю передніх канард. Цей дрон отримає нову 70-кілограмову бойову частину, дальність польоту до 600 км з можливістю донаведення та орієнтовну ціну до 40 тисяч доларів, що дозволить компанії зайняти важливу нішу на ринку. Компанія дотримується стратегії органічного розвитку, вважаючи її більш стійкою порівняно зі стрімким масштабуванням, яке робить виробництво вразливим до форс-мажорних обставин. Такий підхід дозволяє створювати необхідні резерви для роботи навіть у кризових ситуаціях.
Додатковим викликом є відсутність інших замовників, окрім “Альфи”, що ускладнює фінансове нарощування виробництва. Компанія розглядає варіанти залучення додаткових коштів, зокрема спільне виробництво, розглядаючи співпрацю з країнами Балтії в рамках програми Build with Ukraine. Це дозволить суттєво наростити виробництво дронів за рахунок європейського фінансування. Незважаючи на невизначеність майбутнього, компанія готова продовжувати роботу, якщо це буде необхідно, з метою якнайшвидшого завершення війни.
