Молдова, країна, яка ще нещодавно вважалася “захопленою державою” через глибоке проникнення олігархів у судову систему, демонструє вражаючі результати у боротьбі з корупцією та підвищенні довіри громадян до правосуддя. Проведений у грудні 2023 року опитування показало, що довіра до судів та прокуратури зросла з 22% до 32%, тоді як рівень недовіри знизився з 36-37% до 26-27%. Це значний прогрес, враховуючи, що ще три роки тому, навіть за умов проєвропейського президента Маї Санду та її монобільшості, результати були вкрай низькими. Ключовим фактором успіху стала процедура веттингу – ретельна перевірка доброчесності суддів та прокурорів, яка, хоч і далека від завершення, вже принесла відчутні зміни.
Причини успіху молдовської судової реформи: відмінності від українського досвіду
Реальне очищення замість імітації
На відміну від України, де спроби реформувати судову систему тривають з 2015 року без суттєвого покращення рівня довіри (яка коливається на рівні 10-15%), Молдова зосередилася на реальному очищенні, а не на імітації. Молдовська комісія з веттингу має доступ до банківських рахунків суддів та їхніх родичів за останні 12 років, а також до даних про їхні витрати та можливе ухилення від сплати податків. Ця жорстка процедура призвела до того, що у Верховному суді Молдови веттинг пройшов лише один суддя – решта або провалили перевірку, або звільнилися, щоб уникнути її.
“Навіть пояснення, що судді економлять на їжі, бо мають закрутки та ковбасу від родичів з села, часом комісія погоджується “враховувати ковбасу”.”
“Преветтинг” та перезапуск ключових органів
Важливим етапом реформи став “преветтинг”, який передбачав повний перезапуск Вищої ради магістратури та Вищої ради прокурорів. Це стало можливим завдяки одночасному завершенню термінів повноважень усіх членів цих органів у 2022 році. До відбору кандидатів були залучені іноземні експерти, що забезпечило незалежність процесу. На відміну від України, де участь іноземців у відбіркових комісіях викликає дискусії, у Молдові це було сприйнято як необхідність для забезпечення незалежності відбору у корумпованій системі.
“Фінансовий стриптиз” та перевірка витрат
Другий етап реформи, “веттинг”, зосередився на перевірці суддів та прокурорів. Найбільш революційним інструментом стала перевірка доходів та витрат за останні 12 років. Закон надав комісіям широкі повноваження щодо доступу до банківської та податкової інформації, включаючи рахунки родичів. Розбіжність між доходами та витратами понад 12 тисяч євро вважається непідтвердженою.
“Закон дає нам дуже широкий доступ до фінансової та податкової інформації. Ми надсилаємо до всіх банків запит щодо конкретної особи, і вони надають нам інформацію про всі банківські рахунки, які ця особа мала за 12 років. Те саме – щодо родичів.”
Етична оцінка та конфлікт інтересів
Крім фінансової складової, веттинг включає оцінку етичної поведінки суддів та прокурорів. Це включає перевірку на ухилення від сплати податків, а також виявлення конфліктів інтересів. Наприклад, розглядаються випадки, коли суддя розглядав справи за участю адвокатів чи прокурорів, з якими має особливі стосунки.
“У нас був випадок, коли суддя дуже часто їздив кататися на лижах до України, у Буковель, разом із кількома адвокатами. Ми навіть бачили ситуацію, коли вони поверталися з лижного відпочинку в неділю, а вже за два дні зустрічалися на судовому засіданні. А інша сторона процесу не була поінформована про існування цих стосунків.”
Проблеми та виклики на шляху до довіри
Незважаючи на значні успіхи, процес веттингу в Молдові стикається з певними проблемами. Довіра до самого процесу веттингу ще не досягла 50%, що зумовлено двома основними причинами: дискредитаційними кампаніями та зависокими очікуваннями.
Дискредитація та опір системи
Судова “мафія” чинить опір очищенню, вдаючись до судових позовів, затягувань та спроб дискредитації. Публікації деяких іноземних фондів, які критикують процес, виявляються упередженими та пов’язаними з особами, зацікавленими у збереженні старої системи.
Зависокі очікування та тривалі терміни
Політики та громадяни мають зависокі очікування щодо швидкості реформи, тоді як сам процес перевірки вимагає значного часу та ресурсів. Наприклад, річний звіт комісії з веттингу прокурорів свідчить, що найоб’ємніша розглянута справа налічувала понад 13 тисяч сторінок. Це призводить до розчарування та невиправданих сподівань.
Незважаючи на ці виклики, молдовський досвід свідчить про те, що реальна судова реформа, яка передбачає жорстке очищення та перевірку, є можливою і може призвести до відчутного зростання довіри громадян до системи правосуддя. Це може стати важливим уроком для України на її шляху до європейської інтеграції.
