Українська оборонна промисловість переживає безпрецедентне зростання, але це стрімке розширення супроводжується гострою нестачею кваліфікованих інженерів та розробників, що ставить під загрозу її подальший розвиток. Навіть такі привабливі умови, як бронювання від мобілізації, підвищені заробітні плати та обіцянки кар’єрних перспектив, не спроможні забезпечити необхідний приплив кадрів для втілення інноваційних оборонних технологій, необхідних країні. Ринок профільних спеціалістів нагадує перегрітий котел, де дефіцитні фахівці стають об’єктом жорсткої конкуренції між компаніями, які переманюють цілі команди, а відсутність молодого покоління інженерів для поповнення штатів лише поглиблює проблему. Ця ситуація змушує замислитись над глибинними причинами кадрового дефіциту та пошуком ефективних рішень, які б дозволили оборонній галузі України подолати ці виклики.
Ключові виклики та їх глибинні причини
Ринок праці в оборонній сфері: дефіцит інженерів та розробників
Технологічні реалії сучасної війни вимагають від оборонних компаній постійного вдосконалення та розробки нових рішень, що безпосередньо впливає на потребу у кваліфікованих спеціалістах. Однак, попри значні фінансові надходження до оборонної індустрії, кількість інженерів, конструкторів, програмістів та менеджерів з мілітарі-досвідом, які розуміють специфіку роботи з військовою технікою, невпинно зменшується. Це призводить до того, що компанії змушені боротися за вже наявних фахівців, переманюючи їх у конкурентів, замість того, щоб мати змогу наймати нових. Якщо для позицій складальників чи паяльників можливо швидко навчити новачків, то R&D-відділи потребують фахівців з глибокою технічною базою, яку неможливо здобути за короткий термін.
Статистика та опитування: масштаби проблеми
Опитування 28 українських виробників, проведене сервісом пошуку роботи Lobby X, виявило, що для 12 компаній дефіцит кадрів у R&D є значною проблемою, тоді як лише одна компанія повідомила про відсутність таких труднощів. Головною причиною цього браку виробники називають стрімкий розвиток галузі, за яким не встигає ринок праці. Крім того, ускладнення самих розробок та загальна втома інженерів через шалений темп роботи та вигорання також сприяють цій проблемі.
Дослідження порталу DOU показує, що кількість вакансій в оборонній промисловості зростає в середньому на 25% щокварталу з 2023 року, тоді як конкуренція за ці вакансії спадає: з 15 претендентів наприкінці 2023 року до близько 7 наприкінці 2025 року. Найскладнішим виявляється пошук вузькопрофільних спеціалістів, зокрема інженерів та розробників, що працюють з електронікою, як зазначили 48% опитаних компаній. Компанії найактивніше шукають інженерів-конструкторів (67%), виробничий персонал (56%), інженерів з електроніки (41%) та розробників програмного забезпечення (37%).
Специфіка ринку: дефіцитні фахівці та цивільний IT-сектор
Цивільний ринок IT-спеціалістів не здатен повністю задовольнити потреби оборонної галузі, оскільки остання потребує значно більше фахівців, які працюють з “залізом” та електронікою. Наприклад, вакансії інженерів вбудованих систем, які працюють із “залізом”, становили майже 9% ринку оборонки у 2025 році, тоді як у цивільному IT ця частка складала лише близько 1%. Розробка прошивок, автопілотів для БпЛА, комп’ютерного зору та бортових систем є особливо складним завданням, оскільки такі фахівці були дефіцитними ще до повномасштабного вторгнення.
Навіть менеджерський та управлінський досвід цивільних IT-фахівців, хоч і цінується, не завжди може компенсувати брак глибокого розуміння специфіки розробки військової техніки. Пошуки хорошого проєктного менеджера, який здатен координувати цикл розробки, команду та розумітися на технічній частині продукту, можуть тривати кілька місяців.
Шляхи вирішення кадрового дефіциту
Переманювання та міжнародний пошук
Підвищення заробітних плат не вирішує проблему кадрового дефіциту. Дослідження свідчать, що оборонна індустрія поки що не може конкурувати з цивільним IT за рівнем оплати праці: інженери зі вбудованих систем в оборонці отримують у середньому $2250, тоді як у цивільному секторі – близько $3500. Це призводить до жорсткої конкуренції, де нові гравці з великими фінансовими можливостями перекуповують спеціалістів, що може призвести до втрати цілих команд та уповільнення темпів розробки.
Виробники вдаються до пошуку спеціалістів за кордоном, зокрема серед українців, які працюють у міжнародних технологічних компаніях. Однак, це не завжди єдине та найефективніше рішення.
Співпраця з навчальними закладами: виховання майбутніх кадрів
Університети є потенційним джерелом молодих талановитих фахівців. Хоча популярність технічних галузей демонструє невпевнене зростання, загальна кількість абітурієнтів залишається відносно невеликою. Ключова проблема полягає в тому, що університети надають хорошу теорію, але бракує практичного досвіду та безпечного простору для експериментів, так званої “пісочниці”, де студенти могли б вчитися на помилках.
Інноваційні підходи, такі як студентські челенджі, наприклад, “Дрон з лапками”, де молоді інженери розробляють механічні насадки для FPV-дронів, дозволяють студентам отримати цінний практичний досвід та можливість доопрацювати свої розробки разом з R&D-спеціалістами оборонних компаній. Такі ініціативи, як літні школи інженерії БпЛА, де студенти працюють над реальними завданнями від виробників, можуть призвести до працевлаштування значної частини учасників.
Ефективним форматом співпраці є передача базових технічних завдань студентам, що дозволяє компаніям оцінити їхній потенціал та залучити до команди. Це створює взаємовигідну ситуацію: студенти здобувають практичні навички, а компанії – майбутніх фахівців, які вже знайомі з їхньою специфікою.
Інтеграція великих виробників в університетську інфраструктуру, оновлення обладнання, розробка спільних навчальних програм та залучення інженерів до освітнього процесу сприяють створенню нових лабораторій та партнерських проєктів, що, в свою чергу, стимулює інженерний потенціал країни.
“Конкуренція і нестача людей поступово веде виробників зброї до необхідності у різний спосіб вкладатися в людський капітал та самостійно вирощувати нові покоління винахідників.”
