Транспорт на полі бою стає все більш вразливим через сучасні виклики, такі як розширення “кіллзони” до 25 км, поява ворожих малих та оптоволоконних дронів, а також дистанційне мінування доріг. Ці фактори змушують військових ретельно планувати кожен маршрут, обирати транспорт, зважаючи на швидкість, захист, ризики та вартість, і шукати баланс між різними типами машин – від цивільних пікапів до броньовиків та наземних роботизованих комплексів (НРК). Кожен з цих видів транспорту є незамінним для виконання специфічних завдань, проте жоден не є універсальним рішенням.
Зростання небезпеки на фронтових дорогах
Сучасні загрози та їх вплив на логістику
За останні роки поле бою зазнало суттєвих змін, що безпосередньо впливають на безпеку транспорту. Розширення радіусу дії ворожих безпілотників, поява дронів на оптоволокні, які не піддаються впливу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), та зростання випадків дистанційного мінування створюють нові, смертельно небезпечні умови для пересування. Танкіст 92-ї ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка зазначає, що дистанція у 20 км, яка раніше вважалася відносно безпечною, тепер є небезпечною. Особливо гострою проблемою стало мінування доріг, яке відбувається постійно. Для забезпечення безпеки маршрутів, особливо під час евакуації поранених, проводиться розвідка доріг за допомогою дронів, а аналітики вказують на потенційні місця розташування вибухових пристроїв. Ситуація може змінитися кардинально протягом години: ділянка, яка була безпечною для проїзду, може бути замінована.
Еволюція військового транспорту
Пошук оптимального балансу між швидкістю, захистом та вартістю
Планування будь-якого пересування на фронті, чи то доставка вантажів, перевезення особового складу, чи медична евакуація, перетворюється на складну операцію, що вимагає ретельного врахування часу, погодних умов, маршруту, рівня загроз, а також належної підготовки водіїв та грамотної роботи з ризиками. Вибір відповідного транспортного засобу є ключовим елементом цієї стратегії, адже він завжди передбачає пошук компромісу між швидкістю, рівнем захисту, пріоритетністю цілі для ворога та наявністю техніки у підрозділі. У цьому контексті, єдиного універсального рішення не існує, і для виконання різних завдань можуть використовуватися як цивільні пікапи, так і наземні роботизовані комплекси (НРК), або ж спеціалізовані бронеавтомобілі. Іноді військовим доводиться долати частину шляху пішки, щоб уникнути зайвої уваги.
- Наземні роботизовані комплекси (НРК): Ці машини мінімізують ризики для особового складу, проте їхня повільна швидкість та обмежений спектр застосування, пов’язаний з технологічною “сирістю” та недостатнім рівнем підготовки персоналу, обмежують їх ефективність. Тим не менш, НРК все частіше залучаються до виконання найнебезпечніших логістичних завдань. За словами засновника школи НРК Третього армійського корпусу Віктора Павлова, 90% логістики на передовій у Третій штурмовій бригаді здійснюється саме роботами. Існує значний дефіцит цих машин, адже вони часто використовуються як “витратний матеріал” для збереження життя людей. Для вирішення цієї проблеми Міністерство оборони планує закупити 50 тис. НРК цього року. НРК також починають використовувати для евакуації поранених, проте більшість українських моделей все ще небезпечні для таких місій через низьку швидкість.
- Цивільні пікапи: Ці автомобілі є швидкими, прохідними та наявними у війську у великій кількості, хоча потреба в них безмежна. Довгий час держава не закуповувала пікапи, покладаючись на волонтерів та пожертви військових. Лише цього року Міністерство оборони почало оголошувати масштабні тендери на їх закупівлю. Пікапи, особливо нові, зберігають свої переваги на сучасному полі бою завдяки мобільності, низькій вартості, універсальності в обслуговуванні та відносній малопомітності. Благодійні фонди продовжують закуповувати їх тисячами. Однак, зростання видимості поля бою для ворога та збільшення загроз на дорогах роблять використання звичайних цивільних пікапів дедалі небезпечнішим. Командир взводу роти медичної евакуації Першого окремого медичного батальйону на псевдо “Лу” вважає недоцільним використовувати пікапи для евакуації поранених, наголошуючи на необхідності відмови від використання невійськових машин для переміщень на позиції та з них.
- Бронеавтомобілі: Ці машини, що виробляються українськими підприємствами та постачаються партнерами, забезпечують баланс між швидкістю, прохідністю та рівнем захисту. Якість бронеавтомобілів варіюється залежно від моделі та умов експлуатації, але навіть за прямого влучання, “на ходу” броньовик дарує екіпажу шанс на виживання. Бронеавтомобілі демонструють свою ефективність, витримуючи удари дронів та наїзд на міни, рятуючи життя екіпажу. Зокрема, медичний броньовик успішно витримав влучання FPV-дрона. Однак, броньовики є пріоритетною ціллю для ворога і постачаються державою в недостатній кількості, що робить їх дефіцитними. Офіцер Сил оборони зазначає, що хоча броньовик є вразливим та помітним, його використання значно збільшує шанси екіпажу на виживання, особливо при перевезенні дефіцитних спеціалістів та габаритної техніки.
Особливе значення броньованих автомобілів для медичної евакуації
Бронеавтомобілі відіграють ключову роль у медичній евакуації, зокрема в місіях Першого окремого медичного батальйону. Навіть у випадках, коли евакуація поранених з “нуля” здійснюється за допомогою НРК, наявність медиків на броньованому автомобілі є критично важливою. Кабіни українських медичних бронемашин обладнані для надання реанімаційної допомоги ще під час транспортування до передової хірургічної групи. Це особливо важливо, враховуючи, що через складні умови поля бою, поранені часто проводять значно більше часу в очікуванні допомоги, що може призвести до ускладнень, таких як гіпотермія або геморагічний шок. Наявність медичного обладнання, включаючи апарати ШВЛ, моніторинги, дефібрилятори та кардіопомпи, дозволяє надавати кваліфіковану допомогу безпосередньо в машині, що рятує життя. За словами командира взводу, бронювання машини надає екіпажу більше простору для маневру та можливість заїжджати глибше в “кіллзону” за потреби. Це також дозволяє коригувати точку евакуації, якщо поранений втрачає зв’язок або свідомість, надаючи йому швидшу допомогу.
Один броньовик може коштувати від 15 до 20 мільйонів гривень, і хоча це значна сума, вона незрівнянно менша за ціну врятованого життя. Однак, Україна не має ресурсів для забезпечення всіх військовослужбовців необхідним броньованим транспортом. Існує дефіцит фінансування для виробництва бронеавтомобілів, незважаючи на наявність потужних українських виробників. Для вирішення цієї проблеми розглядаються шляхи пошуку зовнішнього фінансування або технічних рішень для підвищення захисту цивільних автомобілів.
Отже, для логістики на полі бою не існує універсального рішення. Армії потрібні різноманітні типи транспорту: пікапи для гнучкості, броньовики для захисту та НРК для мінімізації ризиків. Держава повинна забезпечити військових відповідним транспортом для кожної задачі, адже це питання найвищої цінності – життя українського захисника.
