Україна стоїть перед безпрецедентними демографічними викликами, які були значно посилені повномасштабним вторгненням Росії. Ще до війни держава та бізнес усвідомлювали проблему нестачі людського капіталу, але війна загострила її до межі, спричинивши масову вимушену міграцію, різке падіння народжуваності, гострий дефіцит робочої сили та значні втрати працездатного населення через бойові дії. Ці фактори створюють сприятливий ґрунт для маніпуляцій, зокрема, проросійські ресурси активно поширюють наративи про неминучий демографічний колапс, поєднуючи воєнні втрати, еміграцію та дефіцит робочої сили в єдину картину національного занепаду.
Аналіз демографічної ситуації та потенційні шляхи вирішення
Масштаби міграції та потреби ринку праці
За оцінками Організації Об’єднаних Націй, станом на жовтень минулого року понад 5,8 мільйона українців перебували за кордоном, з яких 5,2 мільйона – у статусі біженців у Європі. Ця значна міграція створює серйозні проблеми для української економіки, яка відчуває гостру нестачу робочої сили. Існують думки, що держава намагатиметься компенсувати цей дефіцит шляхом залучення мігрантів з інших країн, переважно з Азії та Африки.
Василь Воскобойник, голова Офісу міграційної політики, вважає, що для підтримання чисельності населення Україні необхідно щорічно залучати близько 300 тисяч мігрантів. Він пояснює цю цифру тим, що ще до війни природний приріст населення був від’ємним: народжувалося 200–250 тисяч осіб, тоді як помирало близько пів мільйона, що призводило до щорічного скорочення чисельності населення на 250–300 тисяч.
Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи, також наголошує на неминучості залучення трудових мігрантів. Вона висловлює надію, що після закінчення війни Україна отримає потужну економічну допомогу, подібну до “плану Маршалла”, яка стимулюватиме значне зростання потреби в робочій силі. За її прогнозами, першочергово потрібні будуть будівельники, які приїжджатимуть з бідніших країн, оскільки Україна, хоч і не стане одразу багатою, але надаватиме можливості для заробітку, а не соціальної допомоги.
Сумніви щодо залучення мігрантів та реалістичні прогнози
Проте, Василь Воскобойник висловлює сумніви щодо здатності України стати “Меккою” для мігрантів, зазначаючи, що вони, швидше за все, віддаватимуть перевагу багатшим країнам, таким як Польща чи Німеччина, де заробітки вищі. Він наводить статистику Державного центру зайнятості, згідно з якою у 2020–2021 роках видавалося близько 20 000–22 000 дозволів на працевлаштування щорічно, тоді як у 2025 році ця цифра склала понад 9500. Таким чином, експерт вважає, що в найближчі 5–10 років реалістично очікувати приїзду лише десятків тисяч іноземних працівників, а не сотень тисяч.
Чи можливий повний демографічний колапс?
Незважаючи на песимістичні прогнози, повний демографічний колапс Україні не загрожує. Василь Воскобойник заспокоює, що держава продовжує функціонувати: працюють транспорт, магазини, комунальні підприємства, сплачуються податки, а пенсійний фонд виконує свої зобов’язання. В Україні залишається від 28 до 30 мільйонів людей, що робить нереалістичною ситуацію повної відсутності робочої сили.
Рівень народжуваності справді суттєво впав, але, за словами Воскобойника, це відповідає тенденціям у розвинених країнах, таких як Південна Корея чи Польща. Водночас, 75% представників українського бізнесу вже зараз скаржаться на нестачу робочих рук.
“За моїми очікуваннями, 10–15% українців повернуться додому протягом перших 1–2 років після завершення активної фази бойових дій, а за 5 років ця цифра може досягти 30%. Додатковим фактором стане те, що в березні 2027 року закінчиться дія статусу тимчасового захисту в ЄС, після чого біженцям доведеться шукати нові правові підстави для перебування або ж повертатися”, – пояснює експерт.
Воскобойник також вважає, що якщо Україна розвиватиме сучасну економіку та високотехнологічні виробництва, зокрема military-tech, то їй потрібні будуть кваліфіковані інженери та технологи зі США, Великої Британії, Франції та Німеччини, а також необхідно створити умови для повернення українських біженців.
Державна стратегія демографічного розвитку
Урядова стратегія демографічного розвитку, схвалена у 2024 році, враховує реалії війни та спрямована на вирішення наявних проблем. Планується розширення системи соціальних послуг, розбудова мережі дитячих садочків, створення гнучких умов праці для батьків та програм пільгового кредитування на житло, аби стимулювати народжуваність.
Для повернення українців з-за кордону передбачено відбудову житла та інфраструктури, надання грантів на започаткування власної справи та підвищення безпеки, зокрема, шляхом облаштування нових укриттів. Також планується створення сприятливих умов для виходу на ринок праці людей похилого віку, перекваліфікація ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та осіб з інвалідністю.
Демографічна ситуація в Україні залишається складною. Якщо у 2022 році народжуваність впала на 25%, то у 2024-му падіння становило 6%, а у 2025-му – ще майже 4,5%. Тривалість життя також зменшилася: у чоловіків з 65,2 до 57,3 року, а у жінок – з 74,4 до 70,9 року. За прогнозами ООН, до 2050 року частка молоді віком 15–24 роки складатиме лише 6,6% населення (близько 2,3 мільйона осіб), що може зробити Україну країною з найменшою часткою молоді у світі.
Інститут демографії НАН України прогнозує подальше скорочення населення до 25 мільйонів осіб у 2051 році. За даними Держстату, з 1992 по 2022 рік чисельність населення зменшилася з 52 до 41 мільйона, а за оцінкою МВФ, станом на 2025 рік вона становить 32,8 мільйона осіб. Таким чином, за чотири роки війни Україна пережила падіння чисельності населення, співмірне з показниками перших 30 років незалежності, що створює значні виклики для держави та бізнесу.
