Російський лідер Володимир Путін наголосив, що безпосередніми учасниками будь-яких переговорів щодо завершення війни мають бути Україна та Росія, підкресливши, що інші країни, включно зі Сполученими Штатами та Китаєм, можуть відігравати лише допоміжну роль, підтримуючи мирний процес. Його слова, виголошені під час пленарного засідання Східного економічного форуму, транслювалися російським агентством “Інтерфакс”, яке також зазначило, що президент РФ вважає правильним саме такий підхід до вирішення конфлікту.
Путін висловив подяку всім, хто долучається до врегулювання конфлікту, зазначивши, що шанс на його вирішення існує, але першочергова відповідальність лежить на сторонах, що безпосередньо беруть участь у бойових діях. Він також вкотре назвав погрози щодо унебезпечення російського повітряного простору актом державного тероризму, заявивши, що подібні заяви ускладнюють переговорний процес.
Реакція України та міжнародний контекст
На тлі заяв Путіна варто згадати про події, що передували цій дискусії. 1 вересня Міністерство фінансів США підтвердило, що його очільник Скотт Бессент передав російському колезі Антону Сілуанову заклик до припинення війни проти України під час зустрічі на полях саміту G20. Того ж дня президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні попередив про небезпеку російського повітряного простору для всіх авіакомпаній, що його використовують.
У відповідь на ці заяви, глава Кремля Володимир Путін класифікував такі погрози як “заявку на державний тероризм” і пригрозив РФ знайде відповідні заходи у разі подальших “трагедій”. Натомість, 2 вересня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга офіційно повідомив Міжнародну організацію цивільної авіації (ICAO), авіаційне агентство ООН, про небезпеку російського повітряного простору для цивільної авіації через зростання військової активності.
Аналіз заяв та потенціал для діалогу
“Домовитися між собою (про закінчення війни – ред.) мають в першу чергу Росія і Україна. А інші країни готові підтримати і допомогти. І не тільки США… Китай, наприклад, постійно звертає на це увагу і сприяє, щоб проблема була вирішена і, в першу чергу, мирним шляхом”.
Заява Путіна про відповідальність Росії та України за завершення війни, хоч і звучить як заклик до прямого діалогу, насправді може бути інтерпретована як спроба перекласти відповідальність виключно на сторони конфлікту, ігноруючи при цьому ширший міжнародний контекст та необхідність залучення глобальних гравців до пошуку сталого миру. Його оцінка попереджень України про небезпеку повітряного простору РФ як “державного тероризму” виглядає як спроба дискредитувати українську позицію та ускладнити будь-які подальші переговори, створюючи додаткові перешкоди для досягнення порозуміння.
Водночас, згадка про готовність Китаю сприяти мирному вирішенню конфлікту може свідчити про спробу Росії заручитися підтримкою ключових міжнародних акторів, представляючи себе як сторону, що прагне до миру, тоді як Україна, згідно з його риторикою, може бути представлена як сторона, що ускладнює переговорний процес. Оцінка шансів на завершення війни як “так, на мій погляд є” видається обережно оптимістичною, але її реалізація залежить від готовності обох сторін до реальних компромісів, а не лише до декларативних заяв.
Важливо зазначити, що офіційна комунікація України з міжнародними авіаційними органами щодо небезпеки російського повітряного простору є логічним кроком у контексті забезпечення безпеки цивільної авіації та інформування світу про реальні ризики, пов’язані з російською військовою активністю. Це також може бути використано як додатковий важіль тиску на Росію для стимулювання її до більш конструктивної позиції на міжнародній арені.
