Україна демонструє зростаючу ефективність у завданні далекобійних ударів по території Російської Федерації, що свідчить про стратегічну переорієнтацію військових дій на виснаження воєнно-промислового комплексу ворога. Протягом літа було зафіксовано щонайменше 131 такий удар, що свідчить про послідовне нарощування інтенсивності та географії атак, руйнуючи російський міф про наявність “глибокого тилу”.
Системність та нарощування потенціалу
Зростання кількості ударів
Інтенсивність українських далекобійних атак по РФ неухильно зростала протягом літа, що підтверджується статистикою: якщо у червні було зафіксовано 23 підтверджені епізоди, то в липні ця цифра збільшилася до 44, а в серпні досягла 64 ударів. Таке нарощування потужностей дозволяє українським силам вибивати ключові елементи російської оборони та економіки, поступово знижуючи її спроможність фінансувати та вести війну.
Розширення географії уражень
Стратегічна мета таких ударів — зниження спроможностей РФ фінансувати та вести війну, і для її досягнення Україна розширює географію уражень. На сьогодні практично не залишилося стратегічних об’єктів у РФ, захищених лише своєю фізичною відстанню від України, оскільки вся промислова й військова інфраструктура ворога опинилася у зоні потенційного ураження. Зокрема, одним із найвіддаленіших зафіксованих ударів літа стало ураження Омського НПЗ у липні, який розташований за 2500 кілометрів від українського кордону.
Пріоритетні цілі та їхнє значення
Паливно-енергетичний комплекс
Головним пріоритетом для українських безпілотників та ракет влітку залишався паливно-енергетичний комплекс РФ, на який припало понад третину всіх уражень — 42 удари. Зокрема, на нафтопереробні заводи спрямували свої атаки, що дозволяє одночасно руйнувати постачання пального для ворожої техніки на передовій та підривати головне джерело валютних надходжень, за рахунок яких Кремль фінансує бойові дії. Ураження об’єктів нафтової логістики також склало 13% від загальної кількості атак.
Військові об’єкти та ВПК
Другою за обсягом групою цілей стали військові бази, аеродроми та склади боєприпасів, по яких було завдано 38 ударів. Крім того, 12,2% прильотів припали по підприємствах ВПК і хімічної промисловості, а також логістичних центрах та портовій інфраструктурі. Такі удари виводять з ладу ключові елементи російської оборонної індустрії та логістичних ланцюгів, позбавляючи агресора ресурсів для продовження війни.
Висновок: виснаження агресора як шлях до миру
Висока інтенсивність ударів, їхня повторюваність та розширення географії до понад двох з половиною тисяч кілометрів позбавили РФ ілюзії щодо наявності безпечного та недосяжного “глибокого тилу”. Поєднання цілеспрямованих атак на об’єкти паливно-енергетичного комплексу, військову логістику, склади боєприпасів та підприємства оборонного сектора створює накопичувальний ефект виснаження. Подальше послідовне руйнування оборонної індустрії та воєнної логістики РФ позбавляє агресора економічного та військового потенціалу продовжувати війну. У той час як посилювати цей ефект мають міжнародні санкції, експортний контроль та позбавлення РФ можливості їх обходу, адже позбавлення РФ ресурсів для агресивної війни — це єдиний дієвий шлях до миру.
