Україна демонструє стрімке нарощування спроможностей у сфері виробництва та застосування далекобійних дронів, що робить їх дедалі вагомішим фактором у війні проти Російської Федерації. За останні місяці кількість українських “діпстрайків”, що вражають об’єкти всередині РФ, зрівнялась із кількістю російських, а географія застосування значно розширилася, охоплюючи майже всі регіони європейської частини Росії. Ця трансформація відображає поступове вдосконалення вітчизняних технологій та стратегій використання безпілотних літальних апаратів.
Аналіз нарощування потенціалу українських далекобійних дронів
Методологія підрахунку та джерела даних
Оцінка кількості українських безпілотників, що задіяні у війні, спирається на аналіз даних з різних джерел, зокрема звітів Міністерства оборони Російської Федерації щодо збитих українських БпЛА літакового типу та заяв українських офіційних осіб, таких як Президент Володимир Зеленський. Хоча російське оборонне відомство може маніпулювати інформацією, його дані щодо кількості та регіонів виявлення українських безпілотників загалом відповідають інформації з українського боку та даним OSINT-аналітиків. Зі свого боку, Повітряні сили України звітують про кількість задіяних російських безпілотників. Попри можливі викривлення з обох сторін, сукупність цих даних дозволяє відстежувати динаміку запусків українських БПЛА та глибину їх застосування.
Динаміка зростання кількості українських БПЛА
За останні два роки спостерігається невпинне зростання кількості запусків українських далекобійних засобів. Якщо у січні 2024 року було зафіксовано 110 БПЛА, то в березні 2026 року ця цифра перевищила 7000. Особливо стрімке зростання відбулося протягом 2025 року, коли Україна збільшила кількість запусків у п’ять разів. Цьому сприяє фінансова підтримка міжнародних партнерів, які спрямовують дедалі більшу частку коштів на виробництво української зброї. Наприклад, у вересні 2025 року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про виділення 6 мільярдів євро на виробництво дронів для України. Цікаво, що розрив між кількістю запущених українських та російських далекобійних БПЛА поступово скорочується. Якщо у 2024 році РФ запускала в середньому на 250 дронів більше, ніж Україна щомісяця, то у 2026 році ця цифра скоротилась до 150, а в березні 2026 року Україні навіть вдалось випередити РФ за кількістю запущених/зафіксованих БПЛА.
Розширення географії ударів
Українські дрони стали майже щоденним явищем для прикордонних регіонів РФ. Наприклад, над Брянською областю з початку 2025 року до березня 2026 року українські БпЛА фіксувалися понад 400 днів. Ці прикордонні області є ідеальною ціллю для багатьох українських БпЛА, що мають меншу дальність роботи, оскільки там розташована значна кількість військових і логістичних об’єктів, які використовуються для ведення бойових дій. Водночас, саме у прикордонних областях зосереджено багато засобів ППО, що підвищує ймовірність виявлення та перехоплення дронів. Незважаючи на те, що прикордонні регіони залишаються пріоритетними цілями, географія українських ударів продовжує розширюватись, і безпілотники все частіше фіксуються на об’єктах, віддалених від лінії фронту на сотні й тисячі кілометрів. Це добре видно на мапі, де з початку 2024 року дрони переважно були зосереджені в регіонах, наближених до українського кордону, тоді як у подальші періоди вони все частіше з’являються у центральних і північних регіонах Росії. Кількість областей, над якими їх фіксують, поступово зростає, і в деякі періоди дрони з’являються практично щодня. Окремі атаки досягають віддалених територій, як-от ураження нафтопереробного заводу в Ухті (Республіка Комі) у лютому 2026 року, що свідчить про зростання не лише кількості, а й дальності застосування українських безпілотників. Раніше аналітики вже констатували, що випадки дронових ударів на екстремально довгу дистанцію (900+ км) набувають системного характеру.
Стратегічні наслідки для російської ППО
Збільшення кількості українських БПЛА створює значні проблеми для російської системи протиповітряної оборони, оскільки вимагає одночасного відстеження та перехоплення зростаючої кількості цілей. Концентрація великої кількості дронів в одному місці може перевантажити систему ППО, що призведе до прольоту частини безпілотників углиб території та ураження цілей. Крім того, використання дронів-обманок, тобто БПЛА без бойової частини, змушує противника витрачати ресурси на їх перехоплення. Розширення географії ударів змушує Росію обирати пріоритетні об’єкти для прикриття: зосереджувати системи ППО ближче до лінії фронту для прикриття військ або перекидати їх углиб країни для захисту промислових і енергетичних об’єктів. Зважаючи на величезну площу російської території, прикрити всі важливі об’єкти в умовах обмежених ресурсів стає практично неможливо. Водночас, Сили оборони України активно знищують російські системи ППО; лише за останній рік у відкритих джерелах зафіксовано 172 ураження російських систем ППО, включаючи радіолокаційні станції, пускові установки та командні пункти. Таким чином, Російська Федерація ризикує зіштовхнутися з подібними викликами, які вона створює для України: протидія масштабним щоденним ударам в умовах обмежених засобів повітряного захисту та забезпечення роботи важливих елементів інфраструктури та військово-промислового комплексу.
“Збільшення кількості українських БпЛА створює низку проблем для російської системи протиповітряної оборони.”
- Нарощування українського виробництва далекобійних дронів.
- Розширення географії ударів по території РФ.
- Скорочення розриву в кількості запусків БПЛА між Україною та РФ.
- Перевантаження російської системи ППО та її обмежені ресурси.
- Аналіз даних Міноборони РФ та українських джерел щодо запущених та збитих БПЛА.
- Оцінка динаміки зростання кількості українських дронів.
- Вивчення географії застосування безпілотників та їхньої дальності.
- Прогнозування стратегічних наслідків для російської системи ППО.
За останніми даними, українські далекобійні дрони стають все більш ефективним інструментом у війні, демонструючи значне зростання у кількості та розширення географії застосування. Це свідчить про успішний розвиток українського оборонно-промислового комплексу та його здатність адаптуватися до викликів сучасної війни.
