Повномасштабна війна в Україні вступила у новий технологічний етап, де небо над лінією фронту та глибоким тилом перетворилося на полігон випробутків для реактивних безпілотних систем і новітніх засобів їх знищення. Російські окупаційні війська суттєво змінили тактику повітряних атак, замінивши масовані нальоти повільних поршневих безпілотників на регулярні пуски швидкісних реактивних апаратів. Це змушує українську систему протиповітряної оборони адаптуватися до викликів у режимі реального часу, залучаючи як внутрішні інноваційні резерви, так і нестандартні тактичні рішення на тлі дефіциту класичних зенітних ракет.
Еволюція російських загроз та поява реактивних безпілотників
Поява наприкінці літа у повітряному просторі України новітніх модифікацій російських дронів із реактивними двигунами, таких як Герань-4 та Герань-5, створила безпрецедентне навантаження на радіолокаційні станції та вогневі засоби ураження. Рухаючись вздовж лінії фронту на швидкості близько п’ятисот кілометрів на годину та долаючи значні відстані на великих висотах, ці цілі стали надзвичайно складними для перехоплення мобільними вогневими групами чи традиційними переносними зенітно-ракетними комплексами.
Ситуація у повітряному просторі ускладнюється тим, що ворог почав активно використовувати mesh-мережі для управління безпілотниками у режимі реального часу безпосередньо через ланцюжок ретрансляторів, що нівелює наслідки втрати доступу до супутникового інтернету та перетворює поодинокі запуски на високоточні інструменти терору.
Ключові фактори адаптації української ППО
- Стрімкий розвиток вітчизняного ринку мініатюрних турбореактивних двигунів, виробництво яких завдяки програмам кластера Brave1 налагодили вже шість українських компаній.
- Масштабування поставок експериментальних швидкісних дронів-перехоплювачів, кількість законтрактованих державою зразків яких перевищила тисячу одиниць.
- Інтеграція у систему захисту автоматизованих турелей із великокаліберними кулеметами, загальна кількість яких на озброєнні сил оборони вже вимірюється сотнями.
- Розробка дешевих вітчизняних зенітних ракет із цільовим обмеженням вартості до двадцяти тисяч доларів за одиницю задля зниження економічного навантаження на бюджет оборони.
Водночас експерти наголошують, що попри значні успіхи оборонно-промислового комплексу у створенні асиметричних відповідей, жоден окремий вид озброєння не здадний повністю закрити небо від нових загроз. Стратегічна стабільність критичної інфраструктури України залежить виключно від синергетичного поєднання бойової авіації, новітніх безпілотних перехоплювачів, модернізованих зенітних комплексів та постійного вдосконалення технологічної бази на тлі міжнародних зусиль із перекриття каналів постачання західної та азійської мікроелектроніки до держави-агресора.
