Винищувачі без пілотів: як в усьому світі створюють нову бойову авіацію

Винищувачі без пілотів: як в усьому світі створюють нову бойову авіацію

Репортёр аналітичний огляд еволюції безпілотних технологій: епоха переходу від простих розвідувальних апаратів до автономних бойових систем. Сучасна військова авіація стрімко трансформується під впливом концепцій безпілотних ведених літаків. Проєкт Collaborative Combat Aircraft у Сполучених Штатах Америки та аналогічні ініціативи в Європі й Азії докорінно змінюють саму парадигму повітряного бою. Стратегічні цілі оборонних відомств полягають у тому щоб суттєво збільшити кількість носіїв ракет і сенсорів у повітрі без ризику для життя пілотів та без пропорційного зростання бюджетних витрат.

Концепція бойових напарників та технологічні виклики

Головною рушійною силою нових програм стала потреба у створенні апаратів здатних діяти синхронно з пілотованими винищувачами п’ятого та шостого поколінь. Проте відсутність кабіни пілота зовсім не означає миттєвої дешевизни платформи чи її повної здатності вести автономну війну без людського контролю. Розробники стикаються з безліччю складних інженерних завдань пов’язаних із бортовим програмним забезпеченням та захищеним зв’язком.

«The United States Air Force emphasizes that while artificial intelligence can handle flight maneuvers and target acquisition, the final authority to engage a target must always remain with a human operator.»

Ключові напрямки розвитку автономних систем

  • Розподіл ролей між пілотованим літаком та безпілотними веденими для пошуку цілей і створення радіоелектронних перешкод.
  • Використання модульних конструкцій із можливістю швидкої заміни носової секції чи спеціалізованого обладнання.
  • Розробка незалежних програмних комплексів здатних функціонувати на апаратах різних виробників.
  • Вирішення проблеми безпеки уникнення зіткнень та розпізнавання своїх і чужих в умовах активної протидії ворога.

Світові ринки та конкуренція у програмах CCA

Американські компанії демонструють високі темпи випробувань і серійного виробництва нових безпілотних платформ. Зокрема програми пов’язані з машинами Vengeance від General Atomics та Fury від Anduril формують новий стандарт для Повітряних сил США. Водночас інші держави прагнуть зберегти технологічну незалежність і розвивають власні проєкти або адаптують наявні іноземні технології до власних стандартів озброєння.

  1. Австралія успішно випробувала MQ-28 Ghost Bat у зв’язці з літаком дальнього радіолокаційного виявлення та управління E-7A Wedgetail виконавши реальний пуск ракети по мішені.
  2. Франція разом із компанією Dassault розробляє бойового напарника для винищувача Rafale F5 дотримуючись суворих принципів незалежності від американських експортних обмежень.
  3. Німеччина інтегрує систему автономного виконання завдань Centaur від компанії Helsing на шведські винищувачі Gripen та розробляє власний апарат CA-1 Europa.
  4. Туреччина демонструє значні успіхи завдяки реактивному безпілотнику Kizilelma здатному застосовувати керовані боєприпаси та знищувати повітряні цілі.

Економічні аспекти та реальна вартість нових платформ

Фінансове питання залишається одним із найгостріших для військових аналітиків. Очікування отримати масову і дешеву безпілотну авіацію часто розбиваються про суворі реалії виробництва. Вартість двигунів радарів захищеного зв’язку та спеціалізованого озброєння тримає ціну окремих зразків на рівні приблизно тридцяти мільйонів доларів за одиницю. За таких умов військовим доводиться ретельно зважувати всі альтернативи порівнюючи новітні розробки з можливостями закупівлі вживаних пілотованих винищувачів минулих поколінь.