12 вересня відзначається День військ радіоелектронної боротьби (РЕБ) – професійне свято, що підкреслює важливість цього роду військ, діяльність якого часто залишається поза увагою широкої громадськості. Бійці РЕБ, використовуючи найсучаснішу техніку та ефективно застосовуючи електроенергію, відіграють ключову роль у протидії дроновому терору противника та захисті позицій на передовій, демонструючи надзвичайну стійкість та винахідливість у динамічних умовах сучасного конфлікту.
Еволюція РЕБ: Від перших кроків до сучасних викликів
Командир роти РЕБ корпусу “Хартія” Олексій, позивний “Дід”, приєднався до війська у травні 2023 року, привнісши з собою понад 20 років досвіду роботи в телекомунікаціях та IT. Початково обравши шлях оператора FPV, він згодом вирішив спрямувати свої знання на протидію ворожим дронам, активно розвиваючи напрямок РЕБ у своєму підрозділі. Як зазначає “Дід”, фронтова радіоелектронна боротьба проти безпілотних літальних апаратів є однією з ключових інновацій, що зародилася та розкрила свій потенціал саме під час російсько-української війни. Це означає, що опановувати новітні системи та налагоджувати взаємодію в підрозділі довелося з нуля, адже радіоелектронна боротьба вимагає неабиякої гнучкості, будучи, мабуть, найбільш динамічною технологією сучасної війни.
Сучасні реалії фронтового РЕБ
На сьогоднішній день робота роти РЕБ організована таким чином, що чергують кілька операторів, кожен з яких має чітко визначену задачу. У випадку виявлення безпілотника в небі над зоною відповідальності, оператор з виявлення негайно доповідає про це. За словами Олексія, якщо оператор не впевнений щодо приналежності БпЛА, він доповідає: “Виявлено БпЛА невідомої приналежності”, хоча такі випадки трапляються вкрай рідко, адже досвідчене око оператора часто дозволяє визначити ворожу техніку за напрямком її руху. Протягом 20-30 секунд оператор надає точну інформацію про місцезнаходження та тип ворожого БпЛА, після чого ціль вноситься до спеціальної програми, і оператори з придушення та суміжники починають роботу.
Слабким місцем дрона на радіокеруванні є частоти, на яких він передає сигнал оператору, зокрема, частота для керування дроном та частота для передачі відео. РЕБ має можливість глушити обидві ці частоти, залежно від потреби, що призводить до втрати зв’язку між ворожим оператором та дроном.
Весь процес придушення цілей контролюється у командних пунктах та через ситуаційні центри (ISTAR). “Ми не можемо вплинути на всі ворожі БпЛА, але наше завдання — завадити якомога більшій їх кількості виконати поставлене завдання. FPV – це дуже точна зброя, тому навіть якщо він вдарив неприцільно за 15 метрів від позиції, це вже вважається значним успіхом для нас”, – зазначає “Дід”.
На початку 2025 року впровадження систем ситуаційної обізнаності та автоматизації стало справжнім “геймчейнджером” у боротьбі з ворожими БпЛА, забезпечуючи раціональний розподіл завдань між бійцями РЕБ. “Оператор віддає одну команду, і шість засобів одночасно реагують, що значно зменшує потребу в кількості операторів. Це значний стрибок уперед, що підвищив нашу ефективність”, – підкреслює командир роти. Однак, він також зауважує, що дрони постійно розвиваються, багато з них вже літають на двох-трьох каналах керування та чотирьох каналах відео, постійно перемикаючись між ними. Попри це, значну кількість БпЛА та “крил” у своїй смузі відповідальності підрозділ все ж успішно придушує.
Становлення українського фронтового РЕБ
Коли Олексій приєднався до корпусу “Хартія”, спеціалізованого підрозділу РЕБ ще не існувало. Вже у серпні 2023 року, перед відправленням до Лиману, у бригаді сформувався взвод РЕР/РЕБ, який об’єднав фахівців, що мали певні знання у сфері радіохвиль. “Завдяки далекоглядності керівництва “Хартії” на чолі з Ігорем “Корнетом” Оболєнським, ми мали можливість займатися тим, де можемо бути найефективнішими, працюючи з технологіями. У довгостроковій перспексії нашою метою було забезпечення переваги над противником у виявленні та придушенні не лише дронів, а й радіостанцій та всього, що функціонує в електромагнітному спектрі”, – розповідає “Дід”.
З моменту формування підрозділу Олексій та його побратими розпочали інтенсивне навчання, яке охоплювало тактику пересування групами, надання першої домедичної допомоги, стрілецьку підготовку та багато іншого. Вони тренувалися разом з ротою розвідки спецпризначення, дотримуючись її суворих правил: щоденні пробіжки на п’ять кілометрів та десятикілометрові дистанції щоп’ятниці. Окрім фізичної підготовки, значна увага приділялася технологічним аспектам: встановленню пеленгаторів, спробам перехоплення радіосигналів та “прослуховуванню” незахищених рацій. За пів року підрозділ вже був готовий до виїзду в Серебрянський ліс.
“Коли ми виїжджали в Серебрянку, у нас вже був розроблений план ешелонованого розгортання обладнання для виявлення та протидії БпЛА. Ми мали антидронові рушниці, які успішно протестували, та засоби кругової протидії – стаціонарні комплекси РЕБ з детекторами і модулями придушення. Ми розуміли технічні аспекти роботи кожного елементу, але загальна система організації РЕБ ще формувалася. Вже перебуваючи в Серебрянці, після розгортання перших трьох позицій, ми почали формувати цілісне бачення роботи системи. Через нестачу особового складу кожен мусив володіти всіма навичками. Бувало, що оператор, відпрацювавши восьмигодинну зміну, потім самостійно вирушав на позицію для відновлення роботи обладнання”, – згадує “Дід”.
У Серебрянському лісі підрозділ розгорнув три ешелони РЕБ. На третій лінії використовувалися потужні та коштовні комплекси РЕБ дальньої дії, встановлені на відстані кількох кілометрів від лінії зіткнення, щоб уникнути їх виявлення та знищення противником; ці засоби досі ефективно працюють у бригаді “Хартія”. На другій лінії, на відстані 300 метрів від ворожих позицій, були розміщені більш компактні засоби дальньої дії, які легше маскувати, і більшість з них функціонували протягом шести місяців перебування бригади в Серебрянському лісі. На першій лінії, безпосередньо в окопах, за 200 метрів від противника, розмістили так звані “окопні” РЕБи.
“Тоді в Серебрянському лісі не було чіткого розуміння лінії бойового зіткнення, “сіра зона” між позиціями становила 60-100 метрів, – згадує командир роти РЕБ. – Завданням було мати два засоби на кожній небезпечній позиції – один для “Мавіка”, інший для FPV. Ворожі FPV літали на однаковій частоті – 850-915 МГц, і всі засоби протидії працювали з певним запасом. Такі “окопники” легко ховалися, адже мали лише дві антени для різних частот. FPV-дрон можна було почути за 200 метрів, тому бійці швидко ховалися, завішували вхід ковдрою, і дрон не міг виконати завдання. Однак “Мавіки” становили серйозну проблему. Окрім того, що вони забезпечували противнику обізнаність про наші пересування, вони також завдавали шкоди скидами. 1 вересня 2024 року, під Липцями, наш побратим “Костиль” загинув саме від скиду ворожого “Мавіка”. Зараз DJI переважно використовують як спостерігачі”, – пригадує Олексій.
Технологічний стрибок та адаптація до нових загроз
Основний технологічний ривок у розвитку РЕБ відбувся у 2023 році і продовжився у 2024-му, головним стимулом якого стало масштабування використання FPV-дронів та зміна частот, на яких вони функціонують. Ворог, зіткнувшись із ефективним українським РЕБ, що повністю перекривав робочі частоти, почав їх змінювати та комбінувати, що змусило як РЕБівців, так і розробників адаптувати техніку та методи роботи. “FPV спочатку використовували діапазон 850-915 МГц, потім додався діапазон 700-1000 МГц, а згодом – 400-700 МГц та інші. Зараз ми маємо величезний пул частот, які необхідно контролювати. Це досить складно, адже вимагає значно більше енергії. Пристрій потужністю 700 Вт швидко розряджає будь-яку батарею”, – наголошує Олексій.
Потреба в стрімкому розвитку РЕБ також виникла через масове застосування Росією керованих авіаційних бомб (КАБ) вздовж лінії зіткнення з 2024 року. “Дід” та його побратими відчули це на собі і врешті-решт навчилися ефективно протидіяти цим засобам ураження. “Розвідка надавала нам зразки УМПК [універсальний модуль планування та корекції], які разом з боєприпасом створювали КАБи. Ми детально вивчали ці УМПК, аналізували їхню начинку, щоб зрозуміти, як можна протидіяти. Після цього ми змінили тактику протидії системі GNSS [глобальна навігаційна супутникова система], яка використовується в УМПК, і досягли певного успіху: певний період КАБи падали не прямо на бліндажі, а за 50-70 метрів, що було достатньо для збереження особового складу. Однак ворог почав удосконалювати свої GPS-приймачі, і для подальшої протидії КАБам нам знадобилося все більше засобів придушення. Згодом інші підрозділи угруповання встановили системи, що подавляють ці навігаційні сигнали, і створили лінію захисту. Однак у містах КАБи все одно падають. Жодна система не здатна зупинити КАБ, лише відхилити від цілі. Але це все одно становить загрозу для мирного населення”, – пояснює командир роти.
Будь-яка нова технологія, яка з’являється як у Сил оборони, так і у ворога, стимулює роботу іншої сторони над створенням засобів протидії. При цьому РЕБ постійно перебуває в ролі наздоганяючого, адже мусить реагувати на вже актуальну загрозу. Передбачити розвиток подій на пів року чи навіть кілька місяців уперед – надзвичайно складно.
Еволюція засобів РЕБ: від рушниць до комплексних систем
За три роки служби Олексія в галузі радіоелектронної боротьби, засоби РЕБ зазнали значних змін як по суті, так і за формою. Кількість частотних діапазонів у детекторах дронів, портативних пристроях для виявлення загроз у повітрі, суттєво збільшилася: чим більше діапазонів використовують відеоканали ворожих FPV, тим більше частот повинен моніторити детектор, що, відповідно, збільшує кількість антен. Це також вимагає потужніших акумуляторів або призводить до швидшого розряду батареї. Через зростання частот у каналах FPV, використання ручних засобів придушення (так званих РЕБ-рушниць) практично звелося нанівець. Останні такі прилади “Дід” бачив, коли FPV ще використовували частотний діапазон 400-1100 МГц, а зараз для протидії FPV потрібна “валізька з акумулятором для 15 підсилювачів”, що є надто складним фізично.
Так само, через зміни частот у FPV, еволюціонують і автомобільні засоби РЕБ. З’являється дедалі більше блоків придушення, що призводить до збільшення кількості антен на автомобілях. “Це 15 антен, які дуже складно сховати. Ми бачимо автомобілі, що їздять містом, обвішані “зеленими грибочками”, і кожен з них – це окремий частотний діапазон”, – зазначає “Дід”.
Засоби придушення стають дедалі габаритнішими, що вимагає більше енергії. Звичайний автомобільний акумулятор вже не справляється з цим навантаженням, тому для живлення типового автомобільного РЕБу використовуються зовнішні акумулятори. Проте один такий пристрій зазвичай забезпечує живлення близько шести діапазонів. Отже, для живлення засобів на всі можливі діапазони потрібно вже два акумулятори. “Окопники” наразі використовують практично ту ж технологію для захисту окопів від FPV, що й автомобілі, тому також потребують двох зовнішніх акумуляторів. Не кожен генератор здатен забезпечити одночасне заряджання двох акумуляторів, тому необхідний потужніший генератор. Проте в нинішніх реаліях широкої “кілозони” це створює додаткові логістичні труднощі. “Тепер на позицію, де може стояти РЕБ з акумулятором і генератором, дуже складно доставляти пальне, бо логістичні шляхи закриваються дедалі глибше. Наприклад, групі з двох людей паку води може вистачити на тиждень за умови економії. Але 10 літрів бензину для засобу РЕБ – це одна доба. І щоб забезпечити таку позицію, треба дуже інтенсивно туди кататися на НРК чи літати на “Вампірах””, – пояснює “Дід”.
Засоби РЕБ купольної дії, які глушать частоти навколо антени, сьогодні вже майже не застосовуються. Це пов’язано з тим, що зв’язок відеоканалу ворожих дронів став занадто потужним, а діапазонів частот, які потрібно контролювати, значно більше. “Якщо купольні засоби раніше могли забезпечити протидію FPV на відстані умовно двох кілометрів, то зараз це десятки метрів”, – пояснює “Дід”.
Засоби РЕБ спрямованої дальньої дії, які концентрують потужність сигналу в одному напрямку, досягаючи більшої потужності, пройшли значний розвиток. Зміни відбулися щодо модуляцій сигналів, зменшилося використання протоколу передачі даних Crossfire, через який керують FPV. Зараз росіяни використовують різні протоколи, і кожному з них РЕБівці мусять окремо протидіяти. Простими словами, змінюються не тільки частоти, а й способи передачі даних. Для придушення таких загроз вже недостатньо простого збільшення потужності – потрібно діяти “інтелектуально” та адаптуватися до противника. Також змінюється поляризація – напрямок у просторі, в якому поширюються радіохвилі. Противник неодноразово намагався змінювати поляризацію, через що РЕБ втрачав свою ефективність, і підрозділам доводиться змінювати обладнання, переставляти поляризацію на антенах, щоб зберегти ефективність придушення.
У засобах дальньої дії РЕБівці щороку змушені збільшувати потужності, щоб перешкода на дистанції перебування перевищувала потужність сигналу противника. Такі засоби повинні бути встановлені високо, а також їх доводиться постійно відсувати далі від лінії бойового зіткнення, щоб уникнути ризику та забезпечити своєчасну логістику і ремонт.
Побажання виробникам та актуальні потреби
Сьогодні підрозділи прагнуть впровадження систем дистанційного керування. “Засоби РЕБ досить легко можна виявити. Тому ми постійно намагаємося автоматизувати їх, створити автоматичні генератори, автоматично знімати вольтаж з акумуляторів, віддалено вносити зміни в конфігурації обладнання, де це можливо, щоб не наражати на небезпеку людей”, – пояснює “Дід”.
Раніше РЕБівцям доводилося доопрацьовувати засоби так, щоб можна було натиснути кнопку придушення, перебуваючи на безпечній відстані від лінії бойового зіткнення. Перший рік це вимагало переробки кожного засобу, другий – вже меншої кількості. “Зараз у цьому плані ми їх майже не переробляємо, – наголошує Олексій. – По-перше, ми фокусуємося на закупівлі засобів, які вже відповідають сучасним вимогам. По-друге, виробники вже розуміють наші потреби і дослухаються. Ми постійно доносимо до них, що історія з локальними засобами дії актуальна лише для персонального захисту. Решта має керуватися дистанційно”.
Оператори виявлення та придушення намагаються перебувати у безпечних місцях, оскільки ймовірність “прильоту” туди суттєво менша, ніж під час виходу на позицію. Проте, на жаль, за останній рік через збільшення “кілозони” та обмеження шляхів логістики для обох сторін, кількість РЕБівців поблизу лінії бойового зіткнення лише зростає. “Заїжджати на позицію і виїжджати з неї – найнебезпечніше. Тому, якщо нам потрібно періодично ремонтувати обладнання, якщо воно часто виходить з ладу, нам безпечніше тримати людину на позиції. Але ми намагаємося дотримуватись балансу. Найважливіше для нас – це збереження життя і здоров’я особового складу та ефективність роботи системи. Ми намагаємося мінімізувати виходи людей на позицію та домовляємося з суміжниками, які стоять поряд з нашим обладнанням, аби рідше їздити на позицію. Але домовлятися про це стає дедалі складніше, бо ураження відбуваються дедалі глибше. І будь-який вихід умовного мінометника на позицію РЕБа, щоб смикнути генератор – це вже ризик для нього. Тому ми шукаємо інші технологічні шляхи”, – каже командир роти.
Загалом, станом на сьогодні, “Дід” має кілька побажань до виробників систем РЕБ: “У мене прохання додавати в комплект до систем, які виробляють без резервного живлення, інвертор з акумуляторами або екофлошку. Бо коли тобі видали засіб, а йому треба забезпечити бекап – це складно, я не можу ганяти генератор цілодобово. Тому потрібно, щоб цей засіб мав свою зарядну станцію, батарейний бекап і міг, наприклад, чотири години ефективно працювати від цих батарей. Також дуже б хотілося, щоб усі виробники думали про те, як зістикувати дані зі своєї системи з “Дельтою” та іншими системами – щоб це було частиною загальної екосистеми, а не лише крутим виробом “у вакуумі”. Ще дуже важливо інвестувати в кодифікацію засобів. Засоби, що не кодифіковані, складно купувати. Складно випрошувати волонтерські кошти на це. І ми розуміємо, що у волонтерів збори з кожним днем проходять дедалі важче”.
Спеціалісти для роти РЕБ: хто потрібен
Наразі рота РЕБ “Хартії” потребує різноманітних спеціалістів, проте, за словами Олексія, найбільше шукають три категорії фахівців. Перший тип – “електронщики”, фахівці, які здатні переобладнати засіб від виробника та “докрутити” його так, щоб він працював належним чином: щоб ним можна було керувати дистанційно, фіксувати статистику та автоматизувати збір даних. “Електронщиків дуже мало. І це переважно люди віком 50+”, – зазначає Олексій.
Другий тип – оператори, фахівці, які керують засобами. Окрім значного досвіду роботи з комп’ютером, вони повинні добре орієнтуватися в технологіях: як українських, так і ворожих. “Основний їхній фокус – знати сигнатури [унікальні ідентифікатори] ворожих БпЛА, вміти їх виявити. Якщо ми бачимо нашу сигнатуру, маємо її розрізняти, щоб не починати боротьбу проти самих себе. І потім розуміти, якою поляризацією треба увімкнутися, бо від цього залежить ефективність придушення”, – пояснює “Дід”.
Третій тип – це монтажники або, як їх називають у підрозділі, “фіксики”. “Це люди, які повезуть обладнання на позицію, встановлять, підключать до акумулятора, генератора, перевірять усю цю зібрану систему, змонтують канал інтернету або канал з нашою спільною мережевою системою РЕБ, – розповідає Олексій. – Після цього вони виїжджають з позиції і повернуться туди лише тоді, коли виникне потреба демонтувати або ремонтувати це обладнання”.
Також до роти РЕБ потрібні водії, медики, діловоди. Монтажники, водії та медики – це категорії найбільшого ризику, адже вони працюють “у полі”, на відміну від операторів. “Без водія монтажники не поїдуть на позицію. Під час виконання складних завдань, поки група перебуває у небезпечній зоні, бойовий медик постійно перебуває на підстраховці і чекає, коли всі вийдуть. І якщо там щось станеться, саме він поїде в пекло, щоб витягти людину”, – розповідає “Дід”.
Головна риса, яка потрібна всім РЕБівцям, – це бажання навчатися та розвиватися синхронно з еволюцією технологій. “Оператору, наприклад, не обов’язково розуміти, як мультиметром виміряти струм. З іншого боку, монтажнику не обов’язково знати, на яких частотах літає “Зала”. Ніхто не може бути впевненим, що народиться таким, хто швидко навчається. І що професія, яка була в цивільному житті, знадобиться у війську. Але те, що точно дасть результат – це звичка працювати наполегливо”, – підсумовує командир роти.
Приєднуйтесь до “Хартії” – телефонуйте за номером 3333.
Фотографії: Микола Підюрчин для “Хартії” та особистий архів “Діда”.
