Українські громадяни часто запитують про практичну користь європейської інтеграції для їхнього повсякденного життя, адже реформи, що проводяться в рамках асоціації з ЄС, подекуди видаються абстрактними, хоча насправді стосуються таких важливих аспектів, як якість води, тепла, громадського транспорту та стан вулиць у кожному населеному пункті. Незважаючи на те, що ці зміни можуть здаватися далекими від щоденної рутини, вони є ключовими для поліпшення якості життя. Коли комунальне підприємство перебуває на межі банкрутства, інше стає “мертвим” активом, а третє, хоч і має потенціал, втрачає його через політичні призначення, неефективне управління та брак прозорості у звітності, запровадження міжнародних стандартів управління публічними активами стає не просто черговою бюрократичною вимогою, а життєво важливим кроком до реальних позитивних змін. Початком квітня Україна зробила три вагомі кроки, які започатковують нову еру в управлінні державними та комунальними підприємствами, демонструючи прагнення до впровадження кращих світових практик.
Міжнародні стандарти та їх імплементація в Україні
Нова рамка для управління публічними активами
- По-перше, Україна офіційно приєдналася до Керівних принципів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з корпоративного управління. Це приєднання означає перехід від створення лише законодавчої бази до практичної реалізації прозорих, підзвітних та ефективних підходів у державному секторі, а також відповідального використання публічних ресурсів.
- По-друге, у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 15121, який має на меті зобов’язати великі комунальні підприємства створити незалежні наглядові ради, запровадити системи внутрішнього контролю та комплаєнсу, проводити конкурсний відбір керівників та щорічний зовнішній аудит. Ці вимоги стосуватимуться як державних, так і комунальних активів, що забезпечить єдиний підхід до управління.
- По-третє, Кабінет Міністрів України затвердив Національну програму адаптації законодавства до права ЄС, яка передбачає імплементацію понад 1600 нормативних актів. Хоча виконання цієї програми для громад має рекомендаційний характер, у контексті євроінтеграції подібні рекомендації все частіше перетворюються на реальні очікування з боку донорів та міжнародних фінансових інституцій, що спонукає до їх виконання.
Важливою подією стало також ухвалення Верховною Радою в цілому законопроєкту №14030, який в контексті місцевого самоврядування уніфікує правила державного нагляду (контролю) для всіх сфер господарської діяльності, незалежно від форми власності. Це означає, що комунальні підприємства тепер розглядаються як рівноправні суб’єкти регулювання, до яких застосовуються однакові процедури, стандарти та гарантії. Фактично, комунальні підприємства змушені перейти від логіки “реагуємо на перевірки” до логіки управління ризиками, що є фундаментальним елементом сучасного корпоративного та публічного врядування.
Виклики та перспективи муніципального корпоративного врядування
Незважаючи на прогрес, найбільші виклики залишаються на рівні громад. У багатьох містах і селищах відсутня чітка політика власності щодо комунальних активів, належне розмежування ролей між міською радою, наглядовою радою та менеджментом, а також ефективні методики оцінки ефективності чи стратегічного планування. Рішення часто ухвалюються в логіці політичного циклу, а наглядові ради сприймаються як формальність, що суттєво обмежує їхню реальну спроможність впливати на управління. Автори Керівних принципів ОЕСР підкреслюють, що нормативні зміни без належної реалізації залишаються лише на папері. Високий рівень політичного впливу, практики “ручного управління”, низька автономія менеджменту та відсутність культури незалежного нагляду свідчать про те, що застосування стандартів ОЕСР у комунальному секторі потребує змістовного перекладу, а не механічного копіювання. Це передбачає формування нової дисципліни — муніципального корпоративного врядування — якої в Україні фактично досі не існувало.
Механізми підвищення ефективності комунальних підприємств
- Законопроєкт передбачає кілька базових інструментів для підвищення ефективності: більшість членів наглядової ради мають бути незалежними та обиратися через відкритий конкурс; запроваджується комплаєнс і внутрішній аудит; обов’язковими є конкурсний відбір керівників та зовнішній аудит.
- Для великих підприємств громади зобов’язані розробити політику комунальної власності — документ, що визначає роль підприємств у стратегії розвитку громади та очікувані результати. Щорічний лист очікувань власника закріплює конкретні фінансові та нефінансові цілі, без яких публічні зобов’язання перед громадою залишаються розмитими.
- Закон чітко розмежовує повноваження: рада затверджує правила й цілі, виконавчий орган організовує конкурси та аудит, наглядова рада ухвалює стратегію та контролює її виконання. Такий розподіл запобігає ситуаціям, коли місцеві депутати одночасно керують і контролюють підприємство, що є поширеною проблемою.
Довіра та інвестиції як результат реформ
Запровадження міжнародних стандартів управління комунальними активами — це, зрештою, питання довіри та інвестицій. За відсутності незалежного нагляду, прозорої звітності та передбачуваного управління жоден відповідальний інвестор не вкладатиме кошти у водоканал чи теплопостачальне підприємство. Корпоративне врядування стає інфраструктурою довіри, без якої процес відновлення після війни буде значно дорожчим і повільнішим. Тому реформу варто розпочати ще до того, як вона стане обов’язковою: громади, які вже сьогодні впроваджують політику власності, розмежовують повноваження й інвестують у управлінську спроможність, отримають перевагу в майбутньому. Головне — зрозуміти, що виклик полягає не в ухваленні чергового закону, а в реальному зміцненні управлінських команд та формуванні нової культури підзвітності. Тільки таким чином міжнародні стандарти стануть не просто модним словом, а джерелом кращих послуг для кожного міста.
