В умовах сучасної війни, реактивні системи залпового вогню “Град”, попри свою радянську спадщину, продовжують відігравати значну роль на полі бою, адаптуючись до нових викликів та технологій. Хоча на зміну їм приходять високоточні західні аналоги, такі як HIMARS та M270, “Гради” не втрачають своєї актуальності завдяки доступності, можливості швидкого масштабування виробництва боєприпасів та здатності виконувати специфічні завдання, які не під силу іншим системам.
Еволюція тактики застосування
На початку російсько-української війни “Гради” використовувалися переважно для масованого ураження великих площ, знищення піхоти та легкоброньованої техніки. Однак, з часом, коли запаси боєприпасів вичерпувалися, а поля бою наситилися ворожими дронами-розвідниками та FPV-дронами, тактика їх застосування кардинально змінилася.
- Від масованих ударів до точкових: Через дефіцит боєприпасів та зростання загроз з повітря, “Гради” почали використовувати для знищення одиничних цілей, а також для виконання специфічних завдань, таких як створення пасток для російських колон або застосування загороджувального вогню для примушення противника до відступу.
- Адаптація до дронової війни: Сучасні “Гради” часто оснащуються “мангалами” (антидроновими сітками) та засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ) для захисту від ворожих дронів.
- Використання нових боєприпасів: Поява 122-мм реактивних боєприпасів ER Grad 2000, здатних летіти на 40 км, значно розширила можливості “Градів”, дозволяючи уражати цілі на відстані до 25 кілометрів від лінії фронту, де противник менше турбується про безпеку.
Переваги та недоліки
“Гради” мають низку суттєвих переваг, що підтримують їхню актуальність:
- Вартість боєприпасів: Вартість одного снаряда до “Града” становить близько 1-1,5 тис. доларів, що робить їх значно дешевшими за високоточні ракети.
- Простота виробництва: Реактивні снаряди є відносно простими у виробництві, що дозволяє швидко масштабувати їх виробництво.
- Всепогодність: На відміну від дронів, “Гради” можуть завдавати уражень незалежно від погодних умов.
Проте, існують і значні недоліки:
- Обмежена дальність: Більшість радянських снарядів мають максимальну дальність лише 20 км, що змушує РСЗВ діяти під загрозою ударів дронів.
- Точність: “Гради” мають відносно низьку точність, особливо на максимальній дальності.
- Вразливість: Неброньована кабіна та відсутність ефективного захисту від FPV-дронів роблять екіпаж вразливим.
“Якщо забезпеченість цими боєприпасами підвищити, а Україна вже мала напрацювання по реактивним снарядам 122-мм з дальністю 40 км, маючи можливість застосувати дві-три машини одночасно, наслідки для противника будуть просто катастрофічні. Не треба забувати, що високоточна зброя призначена для планових цілей у глибині. А для поточної роботи “Гради” як в обороні, так і в наступі вкрай потрібні. Уявіть, скільки гармат потрібно, щоб нанести одномоментне масоване ураження укріплень чи техніки? Вони мають працювати годинами. “Гради” дозволяють виконати цю роботу трьома залпами за хвилину”, – наголошує офіцер “Ворскла”.
Перспективи модернізації
Незважаючи на вдосконалення, “Гради” потребують суттєвої модернізації для ефективного протистояння сучасним викликам. Експерти наголошують на необхідності:
- Нового шасі: Встановлення на надійне шасі, що забезпечить кращу мобільність та захист.
- Броньованої кабіни: Захист екіпажу від осколків.
- Модульних РЕБ: Інтеграція сучасних систем радіоелектронної боротьби.
- Удосконалених боєприпасів: Розробка боєприпасів для дистанційного мінування та збільшення дальності.
Наразі українська оборонна промисловість працює над модернізованими версіями “Града”, зокрема на шасі MAN, що демонструє продовження еволюції цієї системи. Водночас, експерти вважають, що розробка високоточних версій “Града” є недоцільною, натомість слід зосередитися на виробництві стандартних боєприпасів та удосконаленні потужніших систем, таких як “Ураган” та “Смерч”.
