Україна переживає глибоку демографічну кризу, масштаби якої достеменно невідомі через відсутність повноцінного перепису населення з 2001 року. Сучасні оцінки чисельності населення, проведені Державною службою статистики, не оприлюднюються через чутливість інформації в умовах воєнного стану. За приблизними даними, на підконтрольній території України проживає від 22 до 25 мільйонів людей, що значно менше, ніж 48 мільйонів у 1991 році чи 41 мільйона напередодні повномасштабного вторгнення. Ця тенденція свідчить про значне скорочення населення за роки незалежності, яке почалося задовго до 2022 року і залишилося поза увагою держави.
Демографічні втрати та їх причини
Оцінки чисельності населення
- За оцінками міністра соціальної політики, на підконтрольній території України проживає від 22 до 25 мільйонів осіб.
- У 1991 році населення України становило близько 48 мільйонів осіб.
- Напередодні повномасштабного вторгнення чисельність населення оцінювалася приблизно в 41 мільйон осіб.
Думки експертів
“Щороку в Україні помирає більше людей, ніж народжується. Ми втратили від 9 до 12 мільйонів людей до початку повномасштабного вторгнення. Ми втратили велику кількість людей, 5-6 мільйонів після повномасштабного вторгнення з різних причин”, – зазначає керівниця напряму “Демографія та міграція” в Інституті фронтиру Ольга Духніч.
Крім війни, демографічну кризу посилюють міграція, низька народжуваність та старіння населення. Ці процеси, що мали місце задовго до 2022 року, загострилися через повномасштабне вторгнення Росії, перетворивши демографічний перекіс на критичний економічний фактор.
Країна без перепису: наслідки відсутності даних
Історія переписів
Останній повноцінний Всеукраїнський перепис населення відбувся 5 грудня 2001 року, зафіксувавши 48,46 мільйона мешканців. Відтоді держава не проводила загальнонаціонального демографічного дослідження, посилаючись на брак коштів, складність організації та можливість використання електронних реєстрів.
Експертна думка
“Перепис населення Україні потрібен і він вже перезрів. І чим раніше ми його проведемо, тим краще нам всім буде”, – стверджує Ольга Духніч.
Експерти переконані, що без повноцінного дослідження державна політика ґрунтується на припущеннях, що ускладнює планування економічних, соціальних, освітніх та медичних програм. Перепис надає важливу інформацію про вікову структуру, рівень освіти, професійну зайнятість та склад домогосподарств, без якої держава фактично живе без актуальної картини власного населення вже чверть століття.
Погіршення демографічного балансу та його економічні наслідки
Співвідношення працюючих та пенсіонерів
- До 2022 року в Україні співвідношення економічно активних осіб до пенсіонерів становило приблизно 1,5 до 1.
- Після 2022 року, через виїзд мільйонів біженців та збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб, а також мобілізацію, співвідношення погіршилося до приблизно 1,1–1,3 працюючих на 1 пенсіонера.
За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, економічно активне населення скоротилося до приблизно 12–14 мільйонів осіб, тоді як кількість пенсіонерів залишилася на рівні близько 10,5–11 мільйонів. Війна перетворила вже наявний демографічний перекіс на критичний економічний фактор.
Міністерство національної єдності: невдала спроба
Ідея створення
У листопаді 2024 року було ініційовано створення Міністерства національної єдності з метою збору в одному центрі політики щодо українців за кордоном та сприяння їх поверненню. Планувалося, що міністерство працюватиме з українськими біженцями та діаспорою, створюючи державну політику повернення громадян.
Ліквідація міністерства
Проте, діяльність міністерства завершилася ліквідацією вже влітку. Після політичних скандалів та кримінальних підозр щодо його очільника, Олексія Чернишова, функції міністерства були передані Міністерству соціальної політики. Це посилило дискусію щодо здатності держави вплинути на рішення людей повернутися додому.
Чому українці не повертаються: ключові фактори
Безпека як пріоритет
“Саме закінчення війни та умови миру якраз і було тим важливим елементом, щоб люди почали приймати рішення залишатися назавжди або повертатися”, – зазначає президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойников.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що за межами держави перебувають близько 8 мільйонів громадян України. Однак, завершення війни саме по собі не гарантує масового повернення.
Інші важливі фактори
- Житло: Мільйони людей втратили домівки через бойові дії або окупацію.
- Робота та рівень доходів: Необхідність забезпечувати родину та мати зрозумілі економічні перспективи.
- Якість життя: Рівень освіти, медицини, транспорту, соціальних послуг та державного управління.
Україна конкурує за власних громадян із країнами Європейського Союзу, де багато хто вже побудував нове життя. Дослідження Центру економічної стратегії показує, що 43% українських біженців планують повертатися, а 36% – ні.
Не “втрачені українці”: потенціал для відбудови
Погляд Світового Конґресу Українців
“Майбутність Української держави залежить від тих мільйонів українців, які виїхали. Їх не можна називати людьми, які покинули чи зрадили країну. Навпаки – саме вони можуть стати найважливішим людським ресурсом для відбудови України після війни”, – зазначив президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод.
Павло Ґрод підкреслює, що Україна конкуруватиме не лише з європейськими ринками праці, а й із новим способом життя, який побудували українці за кордоном. Ключовим завданням стане збереження зв’язку цих людей з Україною та створення умов для їх повернення.
Народжувати стає все складніше: глобальний тренд
Демографічні тенденції
Сучасні тенденції народжуваності, характерні для України, спостерігаються і в більшості розвинених країн, де зростає старіння населення та зменшується кількість дітей у сім’ях. Наприклад, у Японії коефіцієнт народжуваності у 2024 році впав до 1,15 дитини на жінку, в Італії – до 1,18, а в Німеччині становить близько 1,35. Для простого відтворення населення цей показник має бути близько 2,1 дитини на жінку.
Причини зниження народжуваності
Демограф Олександр Гладун пояснює зниження народжуваності високою вартістю житла, дорогими послугами, інтенсивним ритмом життя та невизначеністю майбутнього, особливо у великих містах. Війна лише посилює ці настрої, змушуючи родини відкладати народження дітей.
“В цьому сенсі ми не унікальна країна. Весь світ буде жити в умовах скорочення чисельності населення. Зараз вибухнула (по народжуваності – УП) тільки Африка. Більшість країн уже мають низький рівень народжуваності. Це загальний тренд в усіх країнах світу”, – зазначає Олександр Гладун.
Що далі? Виклики та перспективи
Демографічна криза як національна безпека
Україна входить у період, коли демографічна криза стає питанням національної безпеки, впливаючи на економіку, ринок праці, соціальний захист та перспективи післявоєнного відновлення. Держава досі не має актуального перепису населення, довгострокової демографічної стратегії та лише починає шукати відповіді на накопичені десятиліттями виклики.
Шляхи виходу та інерція демографічних процесів
Навіть після завершення війни Україна буде змушена конкурувати за власних громадян із країнами, де вони вже побудували нове життя. Повернення біженців не вирішить проблем низької народжуваності та старіння населення. Як зауважує демограф Олександр Гладун, демографічні процеси мають сильну інерцію і формуються десятиліттями, тому рішення, ухвалені або відкладені сьогодні, визначатимуть майбутнє країни на покоління вперед. Якщо системних кроків не буде, Україна ризикує зіткнутися з наслідками демографічної ями саме тоді, коли потребуватиме людського ресурсу для відбудови та розвитку.
