Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський висловив жаль щодо непорозумінь, що виникли між ним та ексміністром оборони Михайлом Федоровим, заявивши, що не усвідомлював наявності конфлікту. Він сприймав їхні взаємини виключно в робочому руслі, з властивими для великої війни дискусіями та різними поглядами між двома ключовими інституціями. Сирський попросив вибачення у Федорова, якщо його жорсткість у спілкуванні завдала образ, і закликав усіх зосередитися на головній меті – перемозі, а не на особистісних протистояннях, які, на його думку, грають на руку ворогу.
Він наголосив, що війну виграє не публічна драма, а реальна праця, і що ключова увага має бути приділена саме функціонуванню Міністерства оборони як інституції, відповідальної за забезпечення війська, закупівлі, розробку політик та цивільний контроль над Збройними силами. Сирський пояснив, що стратегія війни, планування операцій та ситуація на фронті є його прямою відповідальністю перед Верховним Головнокомандувачем, тоді як міністр оборони не повинен бути стратегм війни чи перебувати на передовій. Далекобійні удари та операції, такі як ізоляція Криму, координуються Збройними силами, СБУ, ГУР та ДПСУ під загальним керівництвом Верховного Головнокомандувача та його, що відповідає міжнародним військовим інституційним процесам.
Розмежування функцій та відповідальності
Роль Міністерства оборони та ЗСУ
- Міністерство оборони відповідає за забезпечення війська, закупівлі, розробку політик та цивільний контроль.
- Міністр оборони не повинен перебувати на нулі чи бути стратегом війни.
- Стратегія війни, планування операцій та ситуація на фронті – відповідальність Головнокомандувача ЗСУ.
- ЗСУ, СБУ, ГУР, ДПСУ реалізують бойові завдання, такі як далекобійні удари та операції з ізоляції Криму, під координацією вищого керівництва.
Сирський про свою роль та управління
Головнокомандувач заперечує закиди щодо “відсутності стратегії”, підкреслюючи, що вона доповідається Верховному Головнокомандувачу, а її результати є очевидними на фронті. Маючи понад 40 років військового стажу, Сирський відкидає будь-які спроби керувати мільйонною армією через месенджери, наголошуючи на важливості інституційного управління через штаби, накази та чітку відповідальність командирів на місцях. Як приклад ефективного розподілу повноважень, він навів нещодавнє рішення про делегування командирам корпусів прав щодо переведення військовослужбовців у межах їхніх підрозділів, що є свідченням протилежності “ручному керуванню”.
“Війна виграє реальна робота, а не публічна драма навколо неї. Давайте фокусуватися не на особистому, а на глобальному. На перемозі”. – Олександр Сирський.
Передісторія конфлікту та суспільна реакція
- Починаючи з 16 липня, у Києві та інших містах проходять акції з вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони та звільнити Олександра Сирського.
- Президент України Володимир Зеленський визнав, що міністр Федоров і головком Сирський мали труднощі у взаємопорозумінні, що призводило до невирішених проблем на полі бою, в бригадах та з мобілізацією.
- 18 липня Зеленський повідомив про проведення розмов з обома сторонами та пообіцяв, що “рішення щодо армії будуть напрацьовані”.
- 20 липня заплановано чергову акцію протесту в Києві.
Ситуація навколо взаємин між вищим військовим командуванням та Міністерством оборони набула значного резонансу в українському суспільстві, що вилилося у вуличні протести та публічні заяви на найвищому рівні. Незважаючи на спроби врегулювання, громадськість продовжує висловлювати своє занепокоєння щодо ефективності управління оборонним відомством в умовах повномасштабної війни.
