У Харкові розгорівся новий виток дискусії навколо муралу із зображенням Юрія Гагаріна, розташованого на проспекті Аерокосмічному, 39, що спонукало громадську ініціативу «Деколонизація.Україна» звернутися до міської влади з вимогою його демонтажу. Причиною такого звернення стало нещодавнє зафарбування напису російською мовою на муралі, що, на думку активістів, не вирішує глибинної проблеми, адже саме зображення є артефактом радянського минулого, який, на їх переконання, не повинен займати місце у сучасному українському міському просторі. Цей монументальний витвір мистецтва, створений у 2013 році, коли вулиця ще носила ім’я Гагаріна, охоплює близько 450 квадратних метрів і вважається одним із найбільших об’єктів стріт-арту не лише в Харкові, але й в Україні загалом. Його автором є харківський художник Андрій Пальваль, і протягом багатьох років мурал був не лише однією з найвідоміших міських пам’яток, але й символом потужної сили вуличного мистецтва, яке здатне трансформувати міське середовище. Наразі жодних офіційних рішень щодо долі цього знакового об’єкта стріт-арту не прийнято, що залишає питання його майбутнього відкритим.
Для глибшого розуміння контексту такої вимоги, варто звернути увагу на ширший процес декомунізації та дерусифікації, що активно відбувається в Україні з 2014 року, зокрема після початку російської агресії. Цей процес передбачає позбавлення суспільного простору від символів, пов’язаних із радянським тоталітарним минулим та сучасною російською імперською політикою.
Історичний контекст та суспільний резонанс
Мурал, створений у 2013 році, став продуктом свого часу, коли Україна ще не пройшла повний етап переосмислення власної історії та ідентичності. Однак, після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, питання присутності російських та радянських символів у публічному просторі набуло особливої гостроти. Активісти вважають, що навіть нейтральні, на перший погляд, зображення, що асоціюються з радянською епохою, можуть слугувати нагадуванням про минуле, яке принесло Україні багато страждань.
Позиція активістів
- Демонтаж муралу як символу радянського минулого.
- Недостатність зафарбування напису російською мовою.
- Прагнення до повного очищення міського простору від російських та радянських маркерів.
Позиція громади та митців
Водночас, мурал є значним об’єктом мистецтва, створеним відомим харківським художником, і має цінність для містян як частина культурного ландшафту міста. Звернення активістів викликало неоднозначну реакцію, адже для багатьох цей мурал є не політичним символом, а елементом міської естетики та історії.
Міська влада стоїть перед складним вибором, намагаючись збалансувати вимоги щодо декомунізації та збереження мистецької спадщини.
“Питання декомунізації та дерусифікації є надзвичайно важливими для формування нової української ідентичності. Ми повинні позбутися всіх символів, які пов’язують нас з агресором і його імперськими амбіціями”, – зазначив один з активістів ініціативи «Деколонизація.Україна».
Пошук компромісного рішення, яке б враховувало як історичну пам’ять, так і мистецьку цінність, є ключовим завданням для харківської громади.
Подальші кроки та можливі рішення
Наразі офіційна позиція міської влади стосовно демонтажу муралу відсутня. Рішення щодо такої значної мистецької об’єкта, ймовірно, буде прийматися після широкого обговорення з громадськістю, експертами та митцями. Можливими варіантами можуть бути:
- Демонтаж муралу відповідно до вимог активістів.
- Збереження муралу, але з доповненнями або пояснювальними табличками, що контекстуалізують його історію та відображають сучасні суспільні настрої.
- Перенесення муралу в музей або інше спеціалізоване місце, якщо це технічно можливо і доцільно.
Ситуація з муралом Гагаріна у Харкові є яскравим прикладом складнощів, з якими стикається Україна на шляху переосмислення власного минулого та формування майбутнього, вільного від спадщини імперій.
