4,6 мільйона українців сьогодні є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), чиє життя кардинально змінилося через російську агресію, адже вони втратили свої домівки, роботу та звичний уклад життя, і тепер змушені починати все спочатку. Держава, яка мала б бути надійною опорою для цих людей, натомість створює численні бюрократичні перешкоди, що призводять до втрати виплат, тривалого очікування на компенсації та необхідності звертатися до Омбудсмана для отримання законно належних коштів, що свідчить про системний провал у сфері соціальної підтримки.
Проблеми, з якими стикаються ВПО, зокрема щодо компенсацій, виплат та соціальної підтримки, ілюструють, що державна система, замість надавати допомогу, фактично будує барикади, ускладнюючи процес відновлення нормального життя для мільйонів українців.
Аналіз проблем ВПО: бюрократичні перешкоди та соціальна незахищеність
Компенсації за знищене житло: бюрократія перемагає швидкість
Російська агресія руйнує життя миттєво, але бюрократична машина держави потребує місяців, а іноді й років, для фіксації наслідків цих руйнувань, особливо в зонах активних бойових дій. Незважаючи на існування постанови Кабінету Міністрів України № 815, яка передбачає можливість дистанційного обстеження майна, її механізм виявляється неефективним для оперативного встановлення факту знищення житла на територіях, де тривають бойові дії, через ризики для життя комісій. Це призводить до того, що люди, які втратили все, змушені місяцями чекати на офіційне визнання знищення свого житла, аби отримати належну компенсацію.
“До мене вже звернулися 1053 громадян, які зіткнулися з проблемами під час отримання компенсації за знищене житло. У 509 випадках вдалося поновити порушені права. Це прямий доказ: проблема масова!” – Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Навіть за попереднього складу Уряду неодноразово подавалися пропозиції щодо вдосконалення механізму компенсацій, зокрема забезпечення чіткого порядку дистанційного обстеження, уніфікації роботи комісій та спрощення процедур для мешканців зон бойових дій та тимчасово окупованих територій. Однак, ці пропозиції досі не були реалізовані, незважаючи на те, що держава знає про проблему, шляхи її вирішення та кількість постраждалих.
Історії, як-от пана Євгена з Костянтинівки, чий будинок було визнано “пошкодженим”, а не “знищеним”, через затягування процедур та несвоєчасне проведення обстеження, ілюструють, як бюрократична бездіяльність фактично позбавляє громадян права на отримання компенсації. Тільки після втручання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вдалося відновити справедливість, що підкреслює необхідність негайних змін у процедурах.
Ширші проблеми ВПО: житло, робота, соцзахист
Проблема ВПО є комплексним викликом для соціальної політики держави, про що свідчать 8 859 звернень, отриманих Уповноваженим лише за поточний рік. Заклики до евакуації з небезпечних зон не завжди супроводжуються наявністю доступного житла, робочих місць та адекватною підтримкою.
Високі ціни на оренду житла, неефективні механізми працевлаштування та перекваліфікації, а також незадовільні умови в місцях тимчасового проживання, які часто не забезпечують базового комфорту, створюють додаткові бар’єри для гідного життя та інтеграції ВПО в нових громадах. Актуальним залишається питання компенсації за житло на тимчасово окупованих територіях, де навіть фізично вціліле майно фактично втрачається через окупацію чи “націоналізацію”.
Прогалини у соціальному захисті
Постанова № 332: перешкоди для освіти та підтримки
Постанова № 332 Кабінету Міністрів України створює абсурдну ситуацію, коли діти з числа ВПО можуть втратити допомогу через вибір форми навчання (онлайн) або продовження навчання у школах, релокованих з тимчасово окупованих територій чи зон бойових дій. Це ставить родини перед нелегким вибором: змінити освітнє середовище дитини або ризикувати втратою державної підтримки. Аналогічно, студенти після досягнення 18 років, які залишаються матеріально залежними від родини, можуть втратити виплати, незважаючи на продовження навчання.
Міністерство соціальної політики отримало пропозиції щодо усунення цих проблем, однак, попри минулий місяць, ситуація залишається невирішеною, а діти та студенти продовжують втрачати виплати. Навіть новий проєкт змін до постанови № 332, запропонований міністерством, не вирішує ключових проблем, зокрема, не гарантує невід’ємного права дитини на допомогу незалежно від форми та місця навчання, а також не врегульовує питання виплат студентам.
Заморожені виплати: невідповідність реаліям життя
Розмір допомоги на проживання для ВПО залишається незмінним з березня 2022 року, складаючи 3 000 грн для дітей та осіб з інвалідністю, і 2 000 грн для інших осіб. За цей час прожитковий мінімум зріс на 34%, а реальна інфляція та зростання цін на житло, ліки та продукти суттєво зменшили купівельну спроможність цих коштів. Така “заморозка” виплат фактично перетворює допомогу на формальність, позбавляючи її соціальної функції.
Розмір виплат потребує перегляду з урахуванням зростання прожиткового мінімуму та реальної вартості життя, адже для мільйонів українців ці кошти є частиною базового доходу. Відсутність автоматичного перегляду призводить до поступової втрати державою спроможності виконувати свої функції соціального захисту.
Заклик до дій: прибрати бар’єри
Уряд володіє інформацією про наслідки чинних правил та має готові проєкти змін до постанов. Немає підстав для подальшого зволікання з ухваленням рішень, які забезпечать:
- Право дітей-ВПО на допомогу незалежно від форми навчання та місцезнаходження закладу освіти.
- Безперервне отримання допомоги студентами-ВПО віком 18-23 років, які навчаються за денною або дуальною формою.
- Гідний розмір допомоги для всіх ВПО, збільшений відповідно до зростання прожиткового мінімуму.
Люди не повинні роками доводити своє право на допомогу, гарантовану державою. Росія забрала їхні домівки та безпеку, і держава не повинна додавати до цього тягаря бюрократичні перешкоди.
Як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Дмитро Лубінець вимагає від Уряду не пізніше 1 вересня ухвалити рішення, які усунуть бар’єри, створені державою для ВПО, та забезпечать їм гідне життя та повну інтеграцію в суспільство.
