Вплив штучного інтелекту (ШІ) на економіку та зайнятість викликає жваві дискусії, що варіюються від апокаліптичних сценаріїв втрати робочих місць до утопічних картин епохи надлишку та процвітання. Однак, на мою думку, більш продуктивним підходом є аналіз того, як саме люди, з їхніми різними прагненнями та поведінковими моделями, взаємодіятимуть з цими новими технологіями. Цей погляд знаходить своє відображення в аналізі Девіда Брукса, представленому в його колонці “The people who will thrive in the AI age” у журналі The Atlantic.
Розмежування за рівнем інтелекту чи ставленням до розумових зусиль?
Натхненні пізнанням та “когнітивні скупці”
Брукс стверджує, що ключовим фактором, який визначатиме успіх у вік ШІ, є не стільки рівень інтелекту, скільки ставлення людини до розумових зусиль та її потреба в пізнанні. Він виділяє тих, хто має високу потребу в пізнанні – людей, які насолоджуються складними завданнями, інтелектуальними викликами та глибоким аналізом. На протилежному боці спектру знаходяться “когнітивні скупці” – особистості, які прагнуть мінімізувати розумові навантаження та уникати складних міркувань. Між цими двома крайностями розташовуються люди із середньою потребою в пізнанні, які докладають зусиль лише тоді, коли тема їх справді захоплює. Важливо зазначити, що потреба в пізнанні корелює з інтелектом, але не є тотожною йому, адже існують надзвичайно розумні люди, які не виявляють схильності до глибоких роздумів.
Три групи людей в епоху ШІ
1. Продуктивні пасажири: ризик інтелектуальної деградації
Люди з низькою потребою в пізнанні, яких Брукс називає “продуктивними пасажирами”, використовуватимуть ШІ для полегшення розумової роботи. Хоча це може призвести до підвищення продуктивності, надмірна легкість виконання завдань загрожує послабити їхні когнітивні здібності, призводячи до “когнітивних втрат” і, як наслідок, до професійної стагнації. Людська природа така, що ми найкраще навчаємося та розвиваємося в зоні оптимальної складності, де завдання вимагають зусиль, але не є непереборними. ШІ може виштовхнути людей із цієї зони, зменшуючи обсяг запам’ятованої інформації та знижуючи здатність до критичного мислення. Дослідження вже фіксують негативний зв’язок між надмірним використанням ШІ та розвитком критичного мислення. Залежність від ШІ може призвести до того, що люди, втративши доступ до технології, виявлятимуться нездатними виконувати завдання, які раніше здавалися їм простими. Прикладом може слугувати використання GPS-навігаторів, які, полегшуючи навігацію, призводять до втрати просторової орієнтації.
2. Оптимізатори поневолі: спокуса легкості та когнітивна капітуляція
Друга група, “оптимізатори поневолі”, усвідомлює потенційну загрозу залежності від ШІ, але в умовах щоденної метушні та стресу все ж піддається спокусі легких рішень. Сучасні технології, орієнтовані на оптимізацію, можуть непомітно перевести людей від глибокого аналізу до поверхневого копіювання. Це призводить до зменшення внутрішньої мотивації та зростання відчуття нудьги, оскільки звичайна робота здається менш привабливою порівняно з миттєвим задоволенням від ШІ. Крім того, такі люди ризикують втратити здатність критично оцінювати інформацію, надану ШІ, що може призвести до “когнітивної капітуляції”. Культурний зсув, що спостерігається, полягає в переоцінці важливості зусиль, коли швидкість і легкість стають пріоритетнішими.
3. Інтелектуальні марафонці: зростання через виклики
“Інтелектуальні марафонці”, люди з високою потребою в пізнанні, бачать у ШІ інструмент для розширення власних можливостей, а не заміну власній інтелектуальній праці. Вони прагнуть оригінальності та самовираження, використовуючи ШІ як помічника, а не як джерело готових відповідей. Такі люди ставлять ШІ запитання, що спонукають до роздумів, просять пояснити контекст або уточнити деталі, а не просто отримати готове рішення. Вони зберігають баланс, чергуючи завдання, виконані за допомогою ШІ, з тими, де його допомога не потрібна, щоб підтримувати “м’язи” творчого мислення в тонусі. На відміну від звичайних чат-ботів, марафонці намагаються налаштувати ШІ так, щоб він виконував роль персонального тренера, що стимулює розумовий розвиток, а не замінює його. Брукс порівнює такий підхід з роботою блискучого бібліотекаря, а не оракула, що дозволяє досягти значно кращих результатів.
Згідно з прогнозами, когнітивна поляризація, спричинена різним ставленням до використання ШІ, може призвести до розшарування суспільства на тих, хто стає дедалі продуктивнішим і щасливішим, і тих, хто перетворюється на своєрідний “розумовий нижчий клас”.
Вибір, до якого класу приєднатися, залежить від кожного індивіда, і цей вибір потребує усвідомлення значно раніше, ніж ми очікуємо на відповідь щодо захоплення світу штучним інтелектом.
