Ми переживаємо один із найскладніших і найвизначніших періодів в історії України, де щоденно стикаємося з агресією з боку росії, яка прагне зламати нас не лише на полі бою, але й посіяти страх та зневіру у повсякденному житті. Ця війна ставить перед нами колосальні виклики, змушуючи шукати шляхи для швидкого виробництва зброї, впровадження новітніх технологій, зміцнення партнерських відносин та прийняття критично важливих рішень щодня. В умовах тривалої боротьби за існування, країна не може функціонувати без повноцінно призначеного Міністра оборони, адже оборонна політика не повинна залишатися у стані тимчасовості.
Ця ситуація виходить за межі одного міністерства, ставлячи перед суспільством фундаментальне питання: як держава повинна функціонувати, якщо війна триватиме роками? Чи може росія диктувати умови щодо відновлення демократичних процесів, зокрема, проведення виборів? Переконаний, що ні, адже демократія не може бути заручницею агресора. Ми боремося за свободу та право обирати свій шлях, тому необхідно знайти законний, безпечний і реалістичний механізм для відновлення повноцінного демократичного процесу навіть під час тривалої війни, що включає забезпечення права голосу для військових, українців за кордоном та мешканців прифронтових регіонів, а також гарантування безпеки виборів та довіри до їх результатів.
Складність цих завдань не означає їхню неможливість, адже Україна неодноразово демонструвала здатність долати перешкоди, які здавалися нездоланними. Демократія є не розкішшю мирного часу, а фундаментальною цінністю, за яку ми боремося. Важливою є прозорість ухвалення рішень та реформ, адже відчуття нерозуміння або блокування змін підриває довіру громадян до держави. Особливо небезпечним є сприйняття, що ключовим критерієм призначення є особиста лояльність, а не професіоналізм та здатність досягати результатів, що є неприпустимим для сучасної держави, тим більше – для країни, що веде війну за своє існування.
Виклики корупції під час війни
Корупція під час війни набуває зовсім іншого, критичного значення. Якщо у мирний час це призводить до погіршення інфраструктури чи соціальних послуг, то в умовах війни вкрадені кошти можуть означати відсутність необхідних дронів, боєприпасів, систем радіоелектронної боротьби, транспортних засобів для евакуації поранених або технологій, що могли б бути запущені у виробництво. Таким чином, корупція стає прямою загрозою нашій здатності вижити та перемогти, адже кожна гривня, призначена для оборони, повинна працювати виключно на оборону, а не на збагачення окремих осіб чи підтримку політичних схем.
“Під час війни вкрадені гроші можуть означати: дрон, який не купили; боєприпас, який не доставили; систему РЕБ, якої не було; машину, яка не евакуювала пораненого; технологію, яку не запустили у виробництво.”
Проте, корупція є лише симптомом глибшої проблеми – системної кризи управління. Стара система, яка часто діє за власними правилами, захищає себе, боїться змін, повільно ухвалює рішення та може карати за ініціативу, створює перешкоди для ефективного функціонування держави. Управління парламентом має базуватися на програмі більшості, цінностях та принципах, а не на приватних інтересах у ключових секторах економіки, оскільки парламент є серцем української демократії.
Відповідальність влади та відновлення довіри
Війна не пробачає неефективності, тому для України має діяти простий принцип: влада означає відповідальність. Кожна уповноважена особа, кожен, хто отримує бюджет чи посаду, повинен нести відповідальність за досягнутий результат та звітувати про використані ресурси. Хоча українці продемонстрували надзвичайну стійкість у важкі часи, відчуття несправедливості, коли ті, хто ризикує життям на фронті, стикаються з корупцією в тилу, або коли чесний бізнес зазнає тиску, руйнує довіру між громадянином і державою.
Відновлення цієї довіри та повернення надії є ключовими. Надія на краще майбутнє, на зміни, на те, що після всіх жертв ми не повернемося до старої системи, є тим, за що ми боремося. Українці надали владі величезний кредит довіри, особливо під час війни, прийнявши значні обмеження та здійснивши жертви заради виживання країни. Цей кредит довіри накладає на владу обов’язок бути ще чеснішою та прозорішою у спілкуванні з суспільством. Новий суспільний договір має базуватися на взаємній довірі та відповідальності: громадянин довіряє державі, а держава говорить з ним чесно; громадянин виконує свій обов’язок, а держава – свій; людина захищає країну, а країна захищає людину.
“Люди не вимагають, щоб держава ніколи не помилялася. Вони розуміють, наскільки складною є ця війна. Вони розуміють, що інколи немає ідеальних рішень. Але вони мають право на правду.”
Відновлення довіри та надії є запорукою того, що після війни Україна стане не просто країною, яка вижила, а сильнішою, справедливішою і вільнішою. Стара система не повинна позбавити українців цієї надії, адже наш ворог – росія – прагне довести неспроможність української моделі свободи. Україна повинна довести протилежне, демонструючи здатність одночасно воювати і залишатися демократією.
Демократія як запорука перемоги
Вибори є не просто механізмом волевиявлення, а моментом, коли влада знову звертається до громадянина, звітуючи про свою діяльність і отримуючи мандат на подальшу роботу. Цей принцип відрізняє демократичну державу від авторитарних систем, де влада сама визначає, коли суспільство може її оцінювати. Українська демократія не повинна залежати від примх кремля, а вибори мають відбуватися незалежно від бажання путіна.
Ми бачимо українських військових, які щодня роблять неможливе, інженерів, що створюють передові технології, молодь, яка самостійно вирішує проблеми, та людей, які, незважаючи на втрати, зберігають віру в Україну. Це свідчить про те, що проблема України не в її людях, а в державній системі, яка повинна стати гідною своїх громадян. Держава має будуватися на сильних інституціях, де результат важливіший за лояльність, правда – за політичну зручність, а корупція не заважає будувати майбутнє.
Український народ є джерелом влади, а держава та її інституції існують для громадянина, результату та захисту країни. Влада ж має служити Україні, а не самій собі. Саме таку Україну ми маємо побудувати, захистити та залишити наступним поколінням.
Актуальні дослідження показують, що підтримка демократичних інститутів в Україні залишається високою, навіть в умовах війни, що свідчить про глибоке розуміння суспільством важливості цих цінностей для майбутнього країни. Водночас, опитування громадської думки вказують на зростання запиту на ефективність влади та боротьбу з корупцією. Це підкреслює актуальність порушених питань та необхідність реальних дій для зміцнення довіри між громадянами та державою.
