28 серпня колишній командир одного з батальйонів 47-ї окремої механізованої бригади “Магура” Олександр Ширшин заявив про підкинуту в його автомобіль наркотичну речовину, що стало кульмінацією тривалої історії стеження, спроб незаконного проникнення та свавілля правоохоронних органів, на його переконання. Цей інцидент стався після того, як Ширшин раніше звинуватив командування в “дебільних задачах” на Курщині, що, як він стверджує, спричинило низку подій, спрямованих проти нього.
Спроби тиску та ігнорування з боку правоохоронців
Історія Олександра Ширшина, викладена в його публікаціях, свідчить про систематичний тиск, що почався ще в березні 2026 року, коли, за його словами, було незаконно проникнуто до його житла з виламанням дверей. Прикметно, що з будинку нічого не було викрадено, попри наявність цінних речей, що, на думку Ширшина, вказує на відсутність кримінального мотиву, а скоріше на спробу залякування або фабрикації справи, особливо враховуючи, що це сталося після спроби Генштабу подати його в СЗЧ (самовільне залишення частини).
На його звернення до Національної поліції України щодо незаконного проникнення, за словами Ширшина, було відсутнє належне реагування, його “футболили”, і у відкритті провадження було відмовлено, що змусило його домагатися внесення відомостей до ЄРДР (Єдиного державного реєстру досудових розслідувань) через суд. Цей процес зайняв місяць, і, як зазначає Ширшин, за такий тривалий період, а також через відсутність належних слідчих дій, встановити будь-які обставини було майже неможливо.
Повторна спроба проникнення в червні була зафіксована камерами, що дозволило Ширшину побачити двох осіб, які швидко втекли на автомобілі “Таурег” при його появі. Крім того, він неодноразово помічав стеження за собою, зокрема на автомобілях з недійсними номерами, що не відображалися в базах даних. Його повторні звернення до поліції з вимогою забезпечення охорони залишилися без дієвих заходів, отримавши лише обіцянку перевірити правдивість клопотання.
Публічні висловлювання та можливі наслідки
Ширшин також пов’язує ці події зі своїми публічними висловлюваннями щодо злочинів у штурмових полках, зазначаючи, що він висловлювався відкрито протягом року. Після його заяв, він стверджує, що був звинувачений у тому, чого не робив, через офіційну відповідь командування медіа, і що його “образи” обговорювалися в різних колах.
Подальше звернення до ДБР (Державного бюро розслідувань) щодо дій, що мають ознаки злочину, в 225-му окремому штурмовому полку, призвело до того, що його свідчення були долучені до справи, відкритої за фактом публікацій. У ході перевірок ВСП (військової служби правопорядку) він також надавав свідчення.
Незважаючи на попередження від різних людей про можливі наслідки, включно з фізичною розправою або підкиданням наркотиків, Ширшин наполягає на необхідності самостійного забезпечення власної безпеки через, на його думку, неефективну роботу правоохоронних органів. Він зазначає, що справедливість у нашій країні є “розкішшю” і потребує значних зусиль та ресурсів для її досягнення.
Інцидент із підкиданням наркотиків
Безпосередньо перед інцидентом із затриманням, Ширшин помітив проблеми з сигналізацією на своєму автомобілі, що, за його подальшим аналізом, могло свідчити про спробу втручання. Враховуючи відсутність камер спостереження та охорони, його автомобіль залишався без нагляду протягом певного часу, що, на його думку, могло бути використано для проникнення.
Під час затримання, за словами Ширшина, поліції було надано чітку наводку щодо нього, і навіть до виявлення основної маси наркотиків, у їхніх чатах його називали “наркобароном з великою партією”. Незважаючи на його готовність пройти будь-які перевірки стану, поліцейські наполегливо вимагали відкрити багажник, а потім і салон автомобіля.
У салоні автомобіля, зокрема під підлокітником, було виявлено пакети з речовиною, схожою на траву, а також під водійським сидінням – порошки та таблетки. Ширшин стверджує, що ці предмети йому не належать і були підкинуті. Поліцейські, за його словами, у неофіційній розмові визнавали, що це виглядає як спроба підставити його, і що він “комусь серйозному перейшов дорогу”.
Завершальним етапом, на думку Ширшина, стала пропозиція обшукати його помешкання, що він відхилив, вказавши на відсутність постійного місця проживання через міркування безпеки, що, як він вважає, викликало розгубленість у поліцейських. Він переконаний, що метою було інкримінувати йому збут наркотиків, для чого, ймовірно, було задіяно значні ресурси, включно з оперативними групами, СБУ та ВСП.
Незважаючи на цей інцидент, Ширшин здав усі необхідні аналізи та надав пояснення, заявляючи про відсутність будь-чого, що міг би приховувати. Він висловив вдячність за підтримку з боку побратимів та знайомих. Його автомобіль було вилучено та поставлено на штрафмайданчик.
Інцидент, що стався з Олександром Ширшиним, висвітлює потенційні проблеми зловживання службовим становищем та можливі спроби дискредитації осіб, які висловлюють критику щодо дій військового командування або викривають корупційні схеми. Це також підкреслює необхідність підвищення ефективності роботи правоохоронних органів та забезпечення реального захисту громадян від протиправних дій.
Загалом, ця історія, яку розповів Олександр Ширшин, є прикладом того, як конфлікти, що виникають у середовищі силових структур, можуть мати серйозні наслідки для окремих осіб, особливо якщо вони виступають проти системи або викривають її недоліки.
На думку Ширшина, такі дії підривають довіру суспільства до держави та правоохоронних органів, адже “кредит довіри, здається, нескінченний”.
