У середині червня на одній із державних резиденцій поблизу Києва зібралася несподівано впливова група посадовців, що свідчить про наростаючу напругу та стратегічне планування в умовах повномасштабного вторгнення, коли об’єкти такого рівня зазвичай уникають через міркування безпеки. Президент Володимир Зеленський, голова його Офісу Кирило Буданов разом із заступником Олегом Татаровим, лідер фракції більшості Давид Арахамія, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров та секретар РНБО Рустем Умєров обговорювали ключові питання майбутнього країни, хоча на нараді бракувало таких важливих фігур, як прем’єрка Юлія Свириденко чи спікер Руслан Стефанчук. Ця зустріч, що тривала близько чотирьох годин, завершилася найважливішою фазою – 30-хвилинним обговоренням виборів та інтенсивної realpolitik, де кожен учасник окреслив своє бачення майбутнього та необхідні кроки для його реалізації, включно з переконанням потенційних кандидатів утриматися від участі у виборчих перегонах.
Ключові питання на порядку денному: вибори, терміни та учасники
Імпровізований саміт в державній резиденції під Києвом яскраво продемонстрував трансформацію української влади після відставки Андрія Єрмака, адже раніше подібна нарада без його присутності здавалася неможливою. Без Єрмака президент почав предметніше обговорювати конкретні конфігурації майбутньої влади, зосередившись на трьох основних питаннях: чи проводити вибори, коли саме, та хто може стати учасниками виборчої кампанії. Відповідь на перше питання базувалася на результатах закритих соціологічних досліджень за червень, які показали несподівано оптимістичну картину для чинного президента.
Згідно з даними опитувань, які опинилися на столі Володимира Зеленського, він зміг переламати тенденцію до зниження свого рейтингу, зафіксувавши невелике, але стабільне зростання підтримки. У першому турі за чинного президента готові проголосувати близько 33% тих, хто вже визначився з вибором.
Його головним потенційним конкурентом є посол України у Великій Британії Валерій Залужний, який має підтримку на рівні 22%, а керівник Офісу президента Кирило Буданов, чий рейтинг останніми місяцями системно зростав, може розраховувати на майже 14% підтримки. Ця динаміка пов’язана з позитивними змінами на фронті, де Україна все частіше перехоплює ініціативу, завдаючи ударів по російських об’єктах.
Стратегічна дилема: вибори восени чи ризики невизначеності
Позитивна динаміка рейтингів надихнула президента Зеленського на серйозне обговорення можливості проведення виборів вже наприкінці осені цього року, щоб скористатися моментом зростання популярності. Однак, на шляху до реалізації цього плану стоять дві значні перешкоди – Валерій Залужний та Кирило Буданов. Навіть за даними соціології, замовленої Банковою, де Зеленський має 34% (Залужний – 28%, Буданов – 12%), моделювання другого туру виглядає не таким райдужним. У парі з Залужним президент поки програє (32% проти 37%), хоча динаміка на його користь. Проти Буданова перемога Зеленського знаходиться в межах статистичної похибки (34% проти 32%).
Гра генералів: Буданов і Залужний як потенційні конкуренти
Саме тому зустріч команди президента була не лише розмовою про вибори, але й спробою зрозуміти, чи можливий політичний сценарій, за якого хоча б один із двох найрейтинговіших військових відмовиться від участі в президентських перегонах. Одним із практичних завдань зустрічі було з’ясувати, чи бачить Кирило Буданов для себе політичну конфігурацію, що не передбачає конкуренції з Володимиром Зеленським. Існує впливова група, на чолі з Арахамією, яка вважає оптимальним сценарієм переобрання Зеленського та очолення Будановим Верховної Ради після парламентських виборів. Ця конструкція передбачає, що президент зосередиться на міжнародній політиці та питаннях безпеки, тоді як потужний голова парламенту зможе вибудувати власний політичний вплив.
“Нам важливо, щоб Зеленський міг із західних партнерів вибивати ті ресурси, які вони йому обіцяли. Бо прийде нова людина, і вони всі спробують зіскочити зі своїх обіцянок”, – пояснював логіку влади один із її топів.
Хоча невідомо, чи пропонував президент Буданову саме таку конфігурацію, співрозмовники УП стверджують, що Буданов уникає прямих відповідей щодо політичних перспектив, залишаючи собі простір для маневру. Однак, навіть якщо він погодився б не брати участь у виборах, це не розв’язує головної проблеми Банкової, адже залишається фактор Валерія Залужного.
Залужний: “Так. Буду” – однозначна відповідь на виклик
Формальним приводом для виклику Валерія Залужного до Києва стала підготовка до відставки прем’єра Великої Британії Кіра Стармера. Після обговорення ситуації в Лондоні, президент перейшов до головної теми, поставивши Залужному пряме запитання: “Якщо вибори відбудуться восени, чи будете ви балотуватися?”. Отримавши однозначну відповідь “Так. Буду”, Зеленський зрозумів, що будь-які пропозиції щодо подальшого кар’єрного шляху, навіть керівництва урядом, не матимуть сенсу.
Згодом до Залужного відрядили секретаря РНБО Умєрова та голову президентської фракції Арахамію, які повторили аргументи про можливий суспільний розкол та ризики конфліктної кампанії. Однак, відповідь Залужного не змінилася. Після його від’їзду стало зрозуміло, що спроба Банкової організувати вибори восени зіткнулася з серйозною перешкодою.
Політичний лабіринт: взаємне стримування та непередбачувані наслідки
План, що здавався швидким політичним бліцкригом, перейшов у стадію затяжного протистояння. Зеленський бачить вікно можливостей для виборів, але стикається з невирішеними викликами їх організації, хоча його рейтинги зростають, а успіхи на фронті створюють сприятливу атмосферу. Однак, президент не має гарантій перемоги, адже будь-який із двох популярних генералів здатен здобути перемогу.
Водночас, рейтинг Залужного, хоч і залишається високим, вже не демонструє такої динаміки, як раніше. Політика жорстока до тих, хто випадає з актуального порядку денного. Паралельно зростає рейтинг Кирила Буданова, який щодня присутній в інформаційному просторі, що робить майбутні вибори ще менш передбачуваними. Якщо у президентські перегони підуть обидва генерали, вони неминуче конкуруватимуть між собою, що може створити парадоксальну ситуацію, де ніхто з ключових гравців не хоче втрачати свій шанс, а всі разом загрузають у взаємному стримуванні. Це, своєю чергою, може несподівано відкрити шлях до другого туру для “третього кандидата”, як-от Олександр Усик, якого сьогодні майже ніхто не розглядає як фаворита.
