Обговорення проведення виборів в Україні під час війни ставить перед суспільством низку складних і невирішених питань, які виходять далеко за межі суто політичної доцільності. Хоча багато хто говорить про необхідність виборів, механізм їх проведення та забезпечення безпеки залишається туманним, викликаючи занепокоєння щодо потенційних наслідків.
Виклики проведення виборів в умовах війни
Сучасна дискусія щодо виборів в Україні загострилася через заяви, зокрема, колишнього міністра оборони Михайла Федорова, який, подібно до попередніх порад американських партнерів, наголошує на політичній доцільності, але залишає без відповіді ключове питання: “Як саме це реалізувати?”. Це викликає аналогії з філософською концепцією Андрія Зелінського “першого дня після”, ставлячи дилему: що гірше для країни – невизнані вибори чи повна відсутність виборів?
Міжнародні видання, фокусуючись на політичних викликах для президента Зеленського, часто відсувають на другий план питання національної безпеки та реалії життя громадян під обстрілами. Рух ЧЕСНО, беручи участь у робочій групі з розробки законодавства про повоєнні вибори, констатує, що законопроєкт перебуває на початковій стадії готовності. Парламент розглядає можливість скасування воєнного стану для формального відкриття шляху до виборів, проте бракує чітких механізмів, які б гарантували право громадян на висловлення своєї позиції та можливість балотуватися.
Проведення виборів в умовах, коли мільйони українців перебувають за кордоном без актуальних реєстрів, коли території постійно під загрозою ракетних ударів, а військові на передовій мають обмежений зв’язок, ставить перед виборчою системою практично непереборні виклики. Жодні законопроєкти чи заяви політиків наразі не пропонують реальних відповідей на ці питання.
Альтернативні сценарії: “перший день після”
“ОПОРА” та Центр політико-правових реформ перелічили десятки причин, чому вибори під час війни є неможливими. Проте, варто розглянути, що станеться, якщо вони все ж відбудуться.
Уявімо “перший день після” виборів, проведених в умовах війни. Низька явка, зумовлена фізичними перешкодами чи неактуальними реєстрами, недовіра до прозорості процесу під обстрілами, заяви опозиції про тиск і фальсифікації, які важко спростувати в умовах воєнного стану, та обмежена робота міжнародних спостерігачів – все це створює ідеальний ґрунт для російської пропаганди, яка може використати це для дискредитації української влади.
На противагу цьому, сценарій, за якого вибори не відбуваються, зберігає нинішній рівень довіри до влади, хоча й ризикує продовжити дискусію про легітимність без офіційного підтвердження поразки демократії.
Технічні та безпекові аспекти виборів
Питання “чи потрібні вибори?” насправді є технічним і безпековим, а не політичним. Відповідь на нього криється не в гучних заявах, а в багаторічній кропіткій роботі над удосконаленням реєстрів виборців, розробкою механізмів захисту виборчих дільниць та зміцненням довіри суспільства до виборчого процесу. Розробка якісних виборчих правил, завершення воєнного стану, робота з реєстром виборців, підготовка ЦВК та Конституційного суду, а також забезпечення рівних можливостей для всіх кандидатів – це ті складові, які визначають можливість проведення виборів. Питання “Навіщо?” в контексті війни взагалі не повинно виникати, адже головне – це безпека та функціонування держави.
