Колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський в інтерв’ю виданню BBC News Україна вперше детально розповів про системні протиріччя, які виникали між ним та колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим під час їхньої спільної роботи на керівних посадах у секторі безпеки і оборони держави. За словами генерала, ключовою проблемою стали суттєві розбіжності у підходах до фінансування та розподілу оборонного бюджету, що безпосередньо впливало на забезпечення військових підрозділів на передовій.
Аналіз причин інституційного дисбалансу
Головнокомандувач наголосив, що Генеральний штаб формує потреби фронту на основі реальних заяв із бойових бригад, після чого узгоджує плани з Міністерством оборони для подальшого фінансування. Проте на практиці виникали ситуації, коли керівництво оборонного відомства самостійно визначало пріоритети у закупівлях:
- Сконцентрувало фінансування на окремих видах безпілотних літальних апаратів, повністю ігноруючи затверджені Генштабом заявки.
- Допустило критичний дефіцит у фінансуванні наземних роботизованих платформ, які критично необхідні для логістики та збереження життя піхоти.
- Створило ситуацію, за якої постачання важливих категорій озброєння, зокрема далекобійних боєприпасів, становило лише малу частку від реальних потреб військ.
Як такого у нас конфлікту не було. Були протиріччя щодо фінансування потреб армії і закупівлі, відповідно, того озброєння та боєприпасів, які потрібні збройним силам, — підкреслив Олександр Сирський в інтерв’ю.
Позиції сторін та реакція суспільства
Своєю чергою, ексміністр оборони Михайло Федоров неодноразово заявляв, що його підходи базувалися на необхідності асиметричного ведення війни, впровадженні прозорих тендерних процедур та мінімізації корупційних ризиків через цифрові платформи. Проте подібні світоглядні та інституційні розбіжності призвели до публічного напруження, яке вилилося у політичні дискусії та вуличні акції протесту у Києві та інших містах з вимогами кадрових змін.
Наслідки для сил оборони
- Виникнення дисбалансу між централізованими закупівлями міноборони та фактичними запитами безпосередньо з передової.
- Необхідність винесення на рівень Ставки Верховного Головнокомандувача найгостріших питань щодо забезпечення фронту технікою та боєприпасами.
- Потреба у чіткому розмежуванні повноважень між цивільним відомством, яке відповідає за закупівлі та державну політику, і військовим командуванням, що планує стратегію операцій.
Водночас колишній головнокомандувач закликав суспільство та медіа уникати надмірної політизації та штучного поділу військового керівництва на протиборчі табори, наголошуючи, що головним пріоритетом залишається перемога України та забезпечення кожного військовослужбовця всім необхідним для виконання бойових завдань.
