У найближчий тиждень, 29 серпня, Ісландія стоятиме на порозі історичного вибору: чи відновлювати переговори про вступ до Європейського Союзу, процес, заморожений ще у 2013 році. Це рішення, яке буде ухвалене на всенародному референдумі, має глибоке коріння у складних історичних, економічних та геополітичних чинниках, що формують сучасну Ісландію. Уряд країни позиціонує цей плебісцит не як остаточний крок до членства, а як можливість детально вивчити потенційні вигоди та втрати, пов’язані з інтеграцією в ЄС.
Ключові питання на кону
Під час передвиборчої кампанії розгорнулася широка дискусія навколо низки нагальних питань, серед яких провідне місце займають сільське господарство, енергетика та валютна політика. Однак, беззаперечним центром уваги став рибальський промисел – галузь, що є джерелом національної гордості та символом суверенітету Ісландії, особливо після успішних “тріскових воєн” з Великою Британією, які забезпечили країні контроль над значними морськими ресурсами. Єврооптимісти висловлюють переконання, що навіть у такому чутливому питанні, як рибальство, Ісландія зможе домогтися унікальних умов, спираючись на потенційні компроміси з боку Брюсселя. На противагу цьому, опоненти вступу застерігають від надмірних ілюзій, наголошуючи, що бажання невеликої держави навряд чи буде достатнім для отримання значних поступок від такого потужного гравця, як ЄС.
Напруга перед голосуванням
Напередодні вирішального дня, згідно з дослідженням Gallup, проведеним у серпні, ісландське суспільство залишається глибоко розколотим: 51,5% респондентів висловилися за відновлення переговорів, тоді як 48,5% – проти, з похибкою 2,5% і 8% невизначених. Ця незначна перевага одного табору над іншим робить результат референдуму практично непередбачуваним, залишаючи вирішальну роль за останніми днями кампанії та голосами тих, хто ще не визначився. Цей розкол відображає давні суперечки щодо суверенітету, економічної інтеграції та зовнішньополітичної орієнтації Ісландії, яка, будучи однією з найзаможніших країн світу, вже користується перевагами членства в Європейській економічній зоні (ЄЕЗ), Шенгенській зоні та НАТО, при цьому не маючи власної армії.
Геополітичні чинники та внутрішня політика
Ісландія подала заявку на вступ до ЄС у 2009 році, після фінансової кризи, але переговори були заморожені у 2013 році новим, євроскептичним урядом. Хоча заявка залишається формально чинною, Ісландія наразі не є кандидатом на вступ. Повернення дискусії про членство в ЄС значною мірою зумовлене зміною геополітичної ситуації, зокрема, заявами Дональда Трампа щодо Гренландії та загальною невизначеністю трансатлантичних відносин, що спонукало Ісландію переосмислити власну безпеку. Однак, зводити це питання лише до реакції на зовнішні загрози було б спрощенням. Важливим чинником стало рішення про проведення референдуму, закріплене в коаліційній угоді грудня 2024 року, де партнери по уряду домовилися провести голосування не пізніше 2027 року. Навіть у межах правлячої коаліції відсутня єдина позиція: Народна партія, одна з трьох, виступає проти вступу, але погодилася на референдум як на компроміс.
“Нам потрібна сильна угода в інтересах Ісландії” – заявила міністерка закордонних справ Торгердур Катрін Гуннарсдоттір, підкреслюючи, що країна перебуває у значно сильнішій переговорній позиції, ніж у 2009 році, завдяки своєму економічному зміцненню.
Битва за рибу та економічні переваги
Центральним каменем розбрату залишається рибальство, що забезпечує близько 35-40% експортних надходжень Ісландії. Ця галузь, невід’ємна від ісландського суверенітету, передбачає самостійне визначення обсягів вилову та розподіл квот. Членство в ЄС, де рибальство є спільною політикою, означало б принципову зміну, адже рішення про управління ресурсами вже не належали б виключно Ісландії. Уряд наполягає, що не погодиться на угоду, яка позбавить країну контролю над природними ресурсами, особливо рибою, і прагне винести це питання на переговори одним із перших. Європейська комісія сигналізує про готовність до певних поступок, пропонуючи “творчі рішення” та винятки, але залишається невизначеність, чи вистачить цієї гнучкості для задоволення потреб ісландського рибальського сектору.
Прихильники вступу наголошують на широких перевагах членства, включаючи вирішення економічних проблем, таких як висока вартість життя та нестабільність національної валюти – ісландської крони. Перехід на євро, на їхню думку, міг би забезпечити економіці більшу стабільність, хоча й вимагатиме виконання критеріїв конвергенції. Крім того, аргументи безпеки, викликані змінами у трансатлантичних відносинах та зростанням російської військової активності, підштовхують до пошуку надійних партнерів, якими, на думку прихильників, може стати ЄС.
Суверенітет на кону
Опоненти вступу, хоч і визнають, що референдум не є прямим голосуванням за членство, вважають, що позитивне рішення стане незворотним кроком, який ускладнить відмову від процесу інтеграції. Вони побоюються, що потенційні поступки, особливо у сфері рибальства, можуть з часом втратити свою силу під впливом нових правил ЄС. Для них членство означає втрату свободи маневру, адже нинішня модель, що поєднує інтеграцію з ЄЕЗ із збереженням власної валюти та контролю над ключовими сферами, є оптимальною. Критикуючи аргумент про посилення безпеки, опозиція наголошує на ролі НАТО та двосторонньої угоди з США, а також вказує на те, що власна валюта надає невеликій економіці гнучкості у реагуванні на кризи. Побоювання викликає і потенційний вплив спільних європейських правил на використання гідро- та геотермальних ресурсів, а також на енергетичний ринок, що сприймається як загроза ресурсному та економічному суверенітету. Незважаючи на можливе отримання місць та голосів в інституціях ЄС, Ісландія, з населенням близько 400 тисяч осіб, залишатиметься в союзі з понад 450 мільйонами, що обмежуватиме реальну вагу її голосу.
Тест для розширення Євросоюзу
Результат референдуму в Ісландії матиме значний вплив не лише на саму країну, а й на майбутнє розширення ЄС. У разі позитивного рішення, Ісландія може стати одним із найшвидших кандидатів на членство, демонструючи, що розширення Союзу базується на виконанні критеріїв. Європейські посадовці вже припускають, що Ісландія та Чорногорія можуть приєднатися до ЄС одночасно у 2028 році, враховуючи, що Ісландія вже є членом ЄЕЗ та Шенгенської зони. Однак, такий швидкий прогрес може викликати критику з боку інших кандидатів, зокрема з Балкан. Повернення Ісландії до переговорів також може вплинути на дебати про європейську інтеграцію в Норвегії. Натомість, негативний результат може посилити євроскептичні настрої та поставити під сумнів подальшу динаміку розширення, перетворивши ісландський референдум на своєрідний тест привабливості європейської інтеграції та довіри до політики розширення блоку.
