Конференція щодо взаємодії національних судів України та Європейського суду з прав людини, що відбулася у квітні, за участі керівництва вищих судових інстанцій та президента ЄСПЛ Маттіаса Гіюамара, підкреслила критичну важливість збереження правосуддя як основи української державності, навіть під час війни. Ця подія, що виходить за межі суто професійного юридичного середовища, торкається нагальних проблем, з якими стикаються військовослужбовці, родини зниклих безвісти, громадяни, що притягуються до відповідальності, судді та адвокати. Ключовою тезою конференції стала необхідність сприйняття практики ЄСПЛ не як формальної цитати, а як фундаментального способу правового мислення, що має інтегруватися в українську судову систему для забезпечення гармонізації та ефективного захисту прав людини. Це ставить перед правничою спільнотою виклик не лише посилатися на міжнародні стандарти, але й реально застосовувати їх на практиці, що є особливо актуальним в умовах війни.
Європейський суд з прав людини як дзеркало українських проблем
Історично Україна сприймала рішення ЄСПЛ як завершальний етап після вичерпання всіх національних засобів правового захисту. Однак, сучасний підхід, що був озвучений на конференції, полягає в тому, що принципи ЄСПЛ мають бути інтегровані на початкових етапах правозастосування: у мисленні посадовців, у мотивуванні рішень, у підходах судів першої інстанції, апеляцій та Верховного Суду. Президент ЄСПЛ, Маттіас Гіюамар, наголосив на солідарності з Україною та необхідності практичного діалогу, підкресливши, що саме національні суди несуть головну відповідальність за імплементацію Конвенції, оскільки вони найкраще розуміють національний контекст. Це означає, що ЄСПЛ покликаний допомагати українським судам підтримувати високі стандарти, а не замінювати їх.
Приклади системних змін та актуальних викликів
- Рішення “Олександр Волков проти України”: Це справа стала поштовхом до системних змін у судовій владі, підкресливши, що незалежність судді є гарантією прав громадянина, а не привілеєм. Рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року, що констатувало порушення прав судді Верховного Суду України, виявило необхідність реальних інституційних гарантій незалежності, що призвело до змін у судоустрої та посилення ролі органів суддівського врядування.
- Перевантаженість судів: Це питання, що безпосередньо впливає на право людини на справедливий суд. Недоукомплектованість судів та апаратів, відкладення засідань та брак часу на підготовку рішень призводять до страждань громадян, для яких судовий процес стосується життєво важливих питань, таких як пенсії, соціальні виплати чи захист майна.
- Рішення “Юрій Миколайович Іванов проти України”: Пілотне рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року виявило системну проблему невиконання судових рішень в Україні. Це підкреслило, що відсутність реального виконання судових актів підриває довіру до правосуддя, перетворюючи право на марну формальність.
- “Україна проти Росії” та “Україна та Нідерланди проти Росії”: Ці справи, розглянуті Великою палатою ЄСПЛ, мають особливе значення для документування історичної правди та юридичної оцінки агресії, встановлюючи численні порушення Конвенції з боку Російської Федерації, зокрема щодо Криму та конфлікту на Донбасі. Рішення від 25 червня 2024 року та 9 липня 2025 року підтверджують агресію Росії як масове порушення прав людини.
“Війна не скасовує стандарту справедливого суду. З одного боку, держава має право захищатися, але з іншого – воєнний стан не означає автоматичного зняття вимог до законності, мотивованості та пропорційності.”
Консультативні висновки ЄСПЛ як інструмент превентивного захисту
Протокол №16 до Конвенції відкриває нові можливості для прямого юридичного діалогу між національними судами та ЄСПЛ. Звернення Верховного Суду України за консультативними висновками, перше з яких було розглянуте Великою палатою ЄСПЛ 4 лютого 2026 року, дозволяє вирішувати складні правові питання до того, як помилки стануть масовими. Цей механізм є особливо цінним для України в контексті справ, пов’язаних із війною, мобілізацією, майном та іншими правами.
Стійкість системи правосуддя та державна політика
Наголошується, що стійкість судової системи не може базуватися виключно на ентузіазмі. Системний дефіцит суддів, недофінансування та надмірне навантаження неминуче впливають на якість правосуддя. Для забезпечення європейських стандартів, швидкості та доступності правосуддя необхідна адекватна державна політика, що створює належні умови для роботи судів.
Права людини починаються в українському суді
Для пересічного громадянина стандарти ЄСПЛ – це не абстрактні поняття, а реальний захист у конкретних ситуаціях: скасування незаконних відмов, зобов’язання органів влади повторно розглянути заяви, перевірка доказів притягнення до відповідальності, врахування реального стану здоров’я, виконання судових рішень. Отже, ЄСПЛ починається не в Страсбурзі, а в українському суді першої інстанції, де вирішується, чи буде держава сприйматися як справедлива. Конференція підкреслила, що Україна більше не може дозволити собі формального ставлення до європейських стандартів, адже право під час війни стає не менш, а більш важливим, необхідним та складним. Українські суди стоять перед викликом одночасного захисту прав людини, врахування воєнного контексту, забезпечення єдності практики та роботи з практикою ЄСПЛ, що безпосередньо впливатиме на майбутнє України після війни.
