В умовах повномасштабної технологічної війни український оборонно-промисловий комплекс демонструє безпрецедентну адаптивність до нових викликів, зокрема до масового застосування ворогом високошвидкісних засобів повітряного нападу. Як розповів керівник оборонного кластера Brave1 Андрій Гриценюк, пошук ефективних інженерних рішень для протидії реактивним модифікаціям ворожих безпілотників розпочався завчасно — ще за рік до їхньої масової появи на фронті. Наразі українські сили оборони вже застосовують у бойових умовах сім різноманітних моделей перехоплювачів, які успішно довели свою спроможність знищувати реактивні цілі.
Стратегічні напрямки та інженерні рішення
Масштабування виробництва новітнього озброєння потребує залучення чималого інтелектуального потенціалу, і на сьогодні до створення високошвидкісних дронів залучено вже двадцять дві розвідувально-виробничі команди. З них дванадцять отримали безпосереднє державне фінансування через грантові програми кластера Brave1.
- Дрони з мініатюрними турбореактивними двигунами, що за своєю конструкцією нагадують силові установки крилатих ракет;
- Електричні моделі з традиційними пропелерами, оптимізовані для швидкісного перехоплення;
- Інноваційні апарати з імпелерним двигуном, який конструктивно імітує турбодвигун, проте працює на батарній електротязі.
Ще влітку 2025 року, після того як дрони-перехоплювачі змогли закрити небо від звичайних шахедів, ми почали аналізувати, куди спрямувати наші зусилля. Саме тоді почалося фінансування команд, що займались рішеннями проти реактивних дронів. Мова не лише про швидкісні перехоплювачі, а й про зенітні ракети та турелі, – зазначив Андрій Гриценюк.
Проблематика масштабування та темпи виробництва
Попри те, що урядові контракти на новітні засоби ураження вже давно перевалили за тисячу одиниць, процес повноцінного розгортання серійного випуску потребує часу через складність компонентної бази. Зокрема, критично важливим досягненням української індустрії стало те, що шість компаній налагодили серійне виробництво власних мініатюрних турбореактивних двигунів, хоча раніше такий сегмент в країні був відсутній у принципі.
- Проведення попередніх досліджень та проєктування архітектури нових перехоплювачів.
- Запуск грантового фінансування профільних команд та налагодження виготовлення дефіцитних компонентів.
- Інтеграція перших зразків у бойові підрозділи та практичне збиття повітряних цілей.
- Повне масштабування виробничих потужностей задля досягнення паритету з темпами ворожого випуску.
Практичні результати бойового застосування підтверджуються екіпажами спеціалізованих підрозділів, які за допомогою новітніх комплексів, таких як перехоплювачі P1-SUN JetKiller або розробки компанії Дикі Шершні, успішно ліквідовують ворожі цілі на підльоті до стратегічних об’єктів та столиці. Експерти наголошують, що синергія державних ініціатив, приватних інвестицій та бойового досвіду дозволить поступово закрити наявні прогалини у багатоешелонній системі протиповітряної оборони.
