Повномасштабне вторгнення росії в Україну, окрім жахливих людських втрат та руйнувань, спричинило глибокі трансформації в українському суспільстві, зокрема й у медіапросторі. Те, що раніше було нішевим явищем – перетікання контенту та дискусій в онлайн, – стало домінуючим трендом, прискоривши, за словами автора, “смерть телебачення” як основного осередку політичної дискусії.
Телебачення втрачає позиції: політика йде в мережу
Від студій до ютуб-каналів: еволюція медіа
Автор, який до війни працював на телебаченні, констатує: до 24 лютого 2022 року саме телеканали були центром політичного життя країни, де “політичні важковаговики” визначали порядок денний. Однак, телемарафон, запроваджений з початком повномасштабної війни, витіснив політику з ефіру, зрівнявши найбільші канали за контентом. Натомість, політика активно мігрувала в інтернет, зокрема на платформи YouTube та Telegram, які стали новими центрами політичних дискусій. Це явище, що спостерігалося ще в передвоєнні роки, отримало потужний імпульс завдяки війні та змінам у рекламному ринку. Багато ЗМІ, шукаючи нові джерела фінансування, почали активно розвивати свої YouTube-канали, часто підлаштовуючись під специфіку платформи.
“Війна та телемарафон прискорили смерть телебачення в нашій країні – перенісши політичну дискусію з екрану в онлайн. І це лише одна з тих змін, які відбуваються з нами зараз.”
Монополія монологів: соціальні мережі як новий простір дискусій
Алгоритми створюють “бульбашки” однодумців
Соціальні мережі, за своєю природою, сприяють формуванню “бульбашок” із однодумців, де алгоритми підсилюють контент, що відповідає вже наявним поглядам користувача. Це створює ілюзію консенсусу, але позбавляє можливості чути “колективне інше”, що є критично важливим для здорової політичної дискусії. На відміну від класичних медіа, які зобов’язані були зводити в одній студії представників різних поглядів, соцмережі часто стають “територією спілкування своїх зі своїми”, перетворюючись з простору діалогів на “монополію монологів”.
- Соціальні мережі сприяють роз’єднанню суспільства.
- Алгоритми обмежують доступ до різноманітних точок зору.
- Відсутність необхідності дослухатися до “іншого” призводить до поляризації.
“Гордонізація” контенту: емоції замість аналітики
Від джанк-фуду до джанк-контенту
Перехід медіа в онлайн, особливо на YouTube, призвів до значної трансформації контенту. Щоб залучити увагу глядача, багато ЗМІ вдаються до так званої “гордонізації” – створення контенту, що базується на емоціях, тривожності та навіть неврозах. Автор порівнює це з “джанк-фудом” у медіапросторі, який витісняє “здоровий глузд” та якісну аналітику. Заголовки стають все більш клікбейтними, а якість експерта визначається його здатністю викликати емоції, а не компетенцією. Ця тенденція є особливо небезпечною в умовах війни, коли суспільство є вразливим до інформаційних маніпуляцій та дезінформації.
“Якість експерта визначається не його компетенцією, а безвідмовністю.”
Новий Гутенберг: мобільний інтернет як двигун демократичних змін
Від друкарського верстата до смартфонів
Автор проводить паралелі між винаходом Йоганна Гутенберга та нинішньою цифровою революцією. Якщо друкарський верстат колись зруйнував монополію церкви на інформацію та знання, відкривши шлях до Реформації, капіталізму та масової освіти, то мобільний інтернет та соціальні мережі запускають новий виток трансформацій. Вони дозволяють залучити до політичного процесу мільйони людей, які раніше були пасивними спостерігачами. Цей процес призводить до руйнування старих політичних консенсусів та появи нових гравців, які змінюють звичні електоральні сценарії. Політичні партії втрачають свою роль, а медіа програють конкуренцію блогерам.
- Винахід друкарства – перший квантовий стрибок у сфері інформації.
- Масова грамотність та преса ХІХ-ХХ століть залучили маси до політики.
- Мобільний інтернет та соцмережі – новий виток трансформацій.
Криза класичних медіа та майбутнє політичної дискусії
Війна в Україні лише прискорює ці процеси, роблячи класичні медіа заручниками клікбейту та спонукаючи їх грати за правилами YouTube. Як наслідок, політична дискусія стає більш фрагментованою, емоційною та поляризованою. Автор висловлює побоювання, що після війни йому, як і багатьом іншим, “не буде куди повертатися” у звичному медіаландшафті, оскільки він зазнає глибоких і незворотних змін.
