Вільнюс знову стоїть перед непростим завданням: знайти постійне місце для чотирьох скульптур радянської епохи, які були зняті з міського “Зеленого мосту” понад десять років тому. Ці твори мистецтва, що вже одинадцятий рік зберігаються на складі муніципальної комунальної компанії Grinda, стали предметом тривалих дискусій щодо їхньої історичної та мистецької цінності, а також щодо того, як суспільство має взаємодіяти з такими артефактами минулого. Історія їхнього демонтажу тісно пов’язана з суспільними настроями та зміною ідеологічних парадигм, що спостерігаються не лише в Литві, але й у сусідніх країнах.
Історичний контекст та суспільний резонанс
Спадщина радянської епохи у публічному просторі
Демонтаж чотирьох скульптур у стилі соціалістичного реалізму, що зображують солдатів, робітників, селянок та студентів, відбувся у 2015 році. Це рішення стало кульмінацією багаторічних дебатів, адже ці твори несли в собі виразну ідеологічну символіку, притаманну радянському періоду. Міська влада, окрім ідеологічного забарвлення, також обґрунтовувала своє рішення незадовільним станом самих скульптур.
“Ці скульптури та інші твори мистецтва також могли б виконувати освітню місію для суспільства. Їх можна було б експонувати як пропагандистські твори того періоду, пояснюючи, якою була та епоха, чому їх було створено та чому встановлено”, – зазначила голова Комісії з питань історичної пам’яті Вільнюса Каміле Гогелієне.
Спроби знайти нове місце: від музею до парку
Міська влада запропонувала передати скульптури до парку “Грутас” – музею та парку скульптур, який вже має значну колекцію пам’ятників радянської епохи. Однак, муніципальна Комісія з питань історичної пам’яті вважає за необхідне розглянути й інші можливі варіанти.
У 2021 році місто вже робило спробу передати скульптури до Національного музею Литви. Однак, ця ініціатива не увінчалася успіхом через складні питання власності. Скульптури класифікуються як довгострокові муніципальні активи, що вимагало спеціальної постанови уряду для передачі їх у власність музею. Такого рішення уряд не ухвалив.
Згодом, місто запропонувало музею взяти скульптури в 20-річну оренду, але й цей варіант не був реалізований. Основною перешкодою стала висока вартість реставрації та подальшого утримання цих творів мистецтва.
Ширший контекст: декомунізація у Східній Європі
Ситуація з вільнюськими скульптурами відображає ширшу тенденцію декомунізації, яка активно відбувається у країнах Східної Європи. Зокрема, Естонія планує восени внести до парламенту законопроєкт, який врегулює порядок видалення радянської символіки з публічного простору, в тому числі з об’єктів, що перебувають під державною охороною як культурна спадщина.
У Молдові також спостерігаються подібні процеси. Група депутатів керівної партії “Дія та солідарність” (PAS) подала до парламенту законопроєкт, що передбачає кримінальну відповідальність за заперечення, виправдання та схвалення голоду 1946–1947 років та сталінських депортацій. Це свідчить про прагнення суспільства переосмислити та засудити злочини минулого.
Пошук компромісних рішень
Наразі Вільнюс перебуває у пошуку оптимального рішення, яке б враховувало як історичну цінність скульптур, так і необхідність позбутися ідеологічно забарвлених радянських символів. Важливою є можливість використання цих творів у освітніх цілях, як нагадування про складне минуле та як інструмент для розуміння історичних процесів.
- Рішення щодо скульптур ще не прийнято.
- Розглядаються різні варіанти розміщення, включаючи парк “Грутас”.
- Комісія з питань історичної пам’яті наполягає на розгляді всіх можливих варіантів.
Подальша доля цих чотирьох скульптур залишається невизначеною, але процес їхнього переміщення та можливого експонування триває, відображаючи складний шлях суспільства до осмислення своєї історії.
