Ілюзія державної економії на найнижчій ціні державних закупівель, особливо в оборонній сфері, є небезпечною та може призвести до значних втрат, як фінансових, так і людських. Часто за сенсаційними заголовками про “переплати” ховається змішування незіставних понять, коли різні за характеристиками товари порівнюються лише за ціною. Насправді ж, фронт отримує не просто найнижчу ціну, а конкретний виріб, у визначеній кількості, вчасно, з належною якістю та комплектацією. Недотримання цих умов найдешевшим постачальником означає, що держава платитиме пізніше, і ця ціна може вимірюватися не лише гривнями, а й боєздатністю підрозділів та, найстрашніше, життями військових.
Дискусія про нецінові критерії в оборонних закупівлях, яку активно підтримує Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони України (ГАР МО), стикається з опором як з боку деяких чиновників, так і виробників. Це пов’язано з тим, що впровадження складних аналітичних моделей та показників, які виходять за межі простої ціни, здається багатьом ускладненням. Однак, за цією складністю криється просте прагнення: держава повинна оцінювати не тільки ціну контракту, а й повну очікувану вартість рішення, яка включає потенційні ризики.
Повна очікувана вартість проти ціни контракту
Ціна контракту – це сума, зазначена в договорі. Повна очікувана вартість – це ціна договору, доповнена очікуваною вартістю всіх потенційних ризиків. До них належать:
- затримки поставок;
- недопоставки;
- виявлення браку;
- неповна комплектація;
- проблеми з документацією;
- необхідність додаткового контролю;
- повторні закупівлі;
- зрив планування забезпечення військ.
Наочним прикладом різниці між цими поняттями є аналогія з лампочками. Дві лампочки, схожі за характеристиками, можуть мати різну ціну. Одна, дорожча, виготовлена якісно і служить п’ять років. Інша, дешевша, зібрана з низькоякісних деталей, виходить з ладу за півроку. Хоча перша коштує дорожче в момент покупки, за п’ять років доведеться придбати десять таких дешевих лампочок, що в кінцевому підсумку виявиться значно дорожче.
Міжнародний досвід та український шлях
Міжнародний досвід свідчить, що розвинені системи закупівель враховують десятки показників, окрім ціни, таких як якість, терміни виробництва та стабільність поставок. Лише після комплексного аналізу цих факторів звертається увага на запропоновану ціну, і виникає запитання, чому вона нижча за конкурентів за наявності всіх інших умов. Україна, зокрема завдяки роботі ГАР МО, поступово рухається до цієї логіки. Міністерство оборони погодилося з необхідністю запровадження нецінових критеріїв, процес їх розробки триває. Важливо, щоб цей процес не перетворився на формальність і не призвів до ручного керування, адже будь-яка суб’єктивність у нарахуванні балів за різні показники відкриває шлях до корупції.
Математичний підхід до закупівель
Громадська антикорупційна рада при МО разом із Центром суспільного контролю розробили математичну модель, яка дозволяє об’єктивно оцінювати вартість закупівель. Загальна логіка моделі полягає у тому, що повна очікувана вартість дорівнює договірній ціні плюс очікувана вартість нецінових відхилень. Це дозволяє уникнути суб’єктивної оцінки постачальника, натомість підставляючи в формулу реальні дані, такі як:
- кількість виконаних раніше договорів;
- обсяги виконаної роботи;
- наявність недопоставок чи затримок;
- відсоток браку;
- відсоток гарантійних випадків чи пост-приймальних відмов;
- досвід роботи із зазначеними в контракті обсягами.
Розробка такої формули, що враховує всі нюанси, є непростим завданням. Нецінові критерії дозволяють врахувати те, що не відображається в початковій ціні, наприклад, реальний строк поставки. Різниця між постачальником, який має готову продукцію на складі, і тим, хто лише планує налагоджувати виробничу лінію, може бути драматичною, особливо в умовах війни.
Оцінка бойового досвіду та якості
Початкова ціна не дає інформації про бойовий досвід виробу та його якість. Чи використовувався він на фронті, чи довів свою ефективність, чи навпаки, надходили численні рекламації через низьку якість, як у випадку з мінами Павлоградського хімічного заводу. Для деяких категорій товарів, як-от дрони, можна враховувати рейтинги, сформовані за результатами реального використання.
Завдання нецінових критеріїв – оцінити ці ризики та перевести їх у повну вартість закупівлі. Держава несе витрати не лише за компоненти, а й через затримки, рекламації, ремонт, заміну неякісної продукції, а іноді – через необхідність повторної закупівлі. Тому порівнювати потрібно не ціну в комерційній пропозиції, а потенційну фінальну повну вартість кожної одиниці виробу для держави.
Запропонована математична модель враховує спільну картину та прогнозний розподіл можливих відхилень від умов договору, оцінюючи ймовірність та масштаб потенційних проблем.
Системний підхід проти ручного керування
Для ефективної роботи моделі закупівельна комісія має визначити вартість різних типів відхилень для конкретної закупівлі, наприклад, вартість дня затримки чи недопоставки. Ця оцінка залежить від оборонного контексту: для одного виробу затримка може бути неприємною, для іншого – катастрофічною. Комісія має визначити вартість таких ризиків наперед, після чого модель автоматично розподілить обсяги між постачальниками. Це забезпечує системний підхід, де правила встановлюються людиною, а модель адаптується до задачі та застосовує їх до даних, звужуючи простір для кулуарних маневрів.
У підготовленій моделі є демонстраційний приклад, який показує, що суто цінова логіка може призвести до замовлення більшої частини у найдешевшого постачальника. Однак, після врахування очікуваних втрат від ризиків, інший розподіл, навіть з вищою договірною ціною, може дати нижчу повну очікувану вартість.
Розвиток ринку оборонної промисловості
Нецінові критерії не повинні консервувати старих постачальників, а навпаки, створювати чесні стимули: знижувати ціну без шкоди для якості, масштабувати виробництво, але без обіцянок, які неможливо виконати, стабільно виконувати договори, щоб історія роботи сприяла отриманню нових замовлень. Для нових постачальників без історії система показує вищу невизначеність, що впливає на кінцеве рішення, не надаючи автоматичних переваг чи заборон.
ГАР МО вважає, що пріоритетом є побудова систем, де погані рішення ухвалювати складніше, а корупційні ризики легше виявляти. В таких системах ефективні постачальники отримують перевагу не через “відкати”, а через заслужену репутацію.
Важливість аналітики та математичних моделей
Хоча антикорупційна робота часто асоціюється з гучними скандалами, значна її частина припадає на аналітику, дані та математичні моделі. Ці “нудні”, але необхідні інструменти покликані налагодити систему так, щоб вона менше породжувала порушень.
Реальна вартість в умовах війни
Низьку ціну легко побачити, порівняти та пояснити, однак війна не терпить простих відповідей. Складні формули, що враховують безпеку, якість, строки постачання, комплектність та надійність виробника, складають найважливішу частину реальної вартості. Вартість, яка зрештою вимірюється кілометрами збереженої землі та тисячами збережених життів українців.
Юрій Гудименко
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
