Еволюція засобів повітряного нападу, які застосовує російський військово-промисловий комплекс проти України, демонструє стрімку мілітаризацію технологій та їхню глибоку транснаціональну кооперацію. Останні дані розслідувань та звіти профільних фахівців свідчать про те, що ударні безпілотники нового покоління проходять масштабну модернізацію навігаційних та силових систем. Зокрема, поява на збитих дронах складних багатоелементних антен супутникової навігації створює нові тактичні виклики для українських сил протидії.
Технологічний прорив чи вимушена адаптація: аналіз 32-елементних антен
Уламки безпілотників типу “Герань-4”, які нещодавно були зафіксовані українськими фахівцями, виявили наявність 32-елементних антен супутникової навігації. Якщо на попередніх етапах війни російські апарати найчастіше оснащувалися пристроями з кількістю елементів не більш як шістнадцять, то тепер ворог намагається суттєво наростити стійкість БПЛА до радіоелектронного придушення.
Збільшення кількості активних елементів у таких антенах безпосередньо впливає на їхню здатність протистояти перешкодам. Як зазначають експерти, якщо раніше для ефективного збиття з пантелику навігаційної системи безпілотника умовно вистачало певної кількості наземних станцій РЕБ, то тепер для нейтралізації 32-елементного пристрою цей показник доводиться суттєво збільшувати.
“Чим більше елементів, тим більше джерел сигналів від РЕБ може придушити антена”, — пояснює фахівець із радіотехнологій Сергій Бескрестнов.
Локалізація виробництва та китайський слід в “Алабузі”
Аналітичні дані свідчать про те, що походження нових комплектуючих тісно пов’язане з китайськими виробниками, зокрема компанією Harxon. Проте характер маркування та особливості зборки вказують на поступове освоєння виробничих циклів безпосередньо на території Російської Федерації.
- Виявлення на металевих корпусах антен заводського маркування ALB, вибитого безпосередньо на матеріалі, а не наклеєного.
- Використання російськомовних наліпок на електронних платах, що свідчить про складання блоків із китайських заготовок у спеціальній економічній зоні “Алабуга”.
- Поступовий перехід від прямих закупівель готових мікросхем до викруткового та повноцінного внутрішнього виробництва окремих вузлів.
Комплексна модернізація: від двигунів до систем оптичного наведення
Окрім супутникових антен, оновлені реактивні безпілотники отримують й інші високотехнологічні вузли, що суттєво змінюють їхні бойові можливості. Згідно з даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України та висновками профільних досліджень, сучасні модифікації відзначаються такими параметрами:
- Інтеграція турбореактивних силових установок, зібраних на потужностях в “Алабузі”, що дозволяє дронам розвивати швидкість до п’ятисот кілометрів на годину.
- Використання додаткових навігаційних систем, включаючи магнітометри американського виробництва та оптико-електронні кореляційні модулі для автономного польоту.
- Застосування спеціалізованих бойових частин кумулятивно-різальної дії, адаптованих для ураження інфраструктурних об’єктів підвищеної міцності.
Подібна еволюція озброєнь вимагає від українського оборонного сектору симетричних та асиметричних технологічних відповідей, адже гонка між системами генерації перешкод та засобами захисту безпілотників продовжує набирати обертів.
