В Україні існує нагальна проблема повернення до лав Сил оборони військовослужбовців, які залишили свої підрозділи без дозволу (СЗЧ), і чинна постанова Кабінету Міністрів, ініційована Міністерством оборони, створює непомірні перешкоди для цього процесу. Ця постанова, яка пропонує єдиний варіант повернення – виключно до попереднього підрозділу, ігнорує реальні причини, що спонукали бійців до такого кроку, та позбавляє державу цінних, досвідчених ка الأدрів.
Суть проблеми полягає у тому, що багато військових, які опинилися у статусі СЗЧ, пройшли горнило війни, бачили смерть і мають значний бойовий досвід. Вони, як правило, не бояться кримінальних проваджень чи судів, оскільки усвідомлюють реалії служби. Натомість, їхнє рішення покинути підрозділ часто зумовлене специфічними проблемами в колективі, конфліктами з командирами або глибокою зневірою в системі, яка не завжди здатна визнавати власні помилки.
На відміну від бюрократичного підходу, який покладається на загрозу покарання як основний стимул для повернення, реальна мотивація криється у розумінні та справедливому ставленні. Солдати, які готові знову брати до рук зброю та захищати Україну, бажають мати можливість служити там, де їхній досвід буде використаний повною мірою, а не повертатися до середовища, яке стало причиною їхнього відходу.
Парадоксальна ситуація: дефіцит кадрів та штучні бар’єри
На сьогоднішній день Україна стикається з парадоксальною ситуацією: держава офіційно декларує дефіцит особового складу, труднощі з мобілізацією та потребу в поповненні війська, але водночас створює непрохідні бар’єри для повернення вже підготовлених та досвідчених бійців. Це рішення, яке вимагає повернення до попереднього підрозділу, обмежує можливість військовослужбовцям перейти до інших складових Сил оборони, таких як Національна гвардія, Державна прикордонна служба чи Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації.
Це створює ситуацію, коли вмотивовані військовослужбовці, які могли б ефективно виконувати бойові завдання, залишаються поза системою оборони, оскільки система не бажає бачити їх як живих людей, що пережили стрес і втомилися, а радше як “штатну паличку”, яка має виживати в умовах, де командири не враховують людський фактор.
Бюрократична логіка проти державної потреби
Виникає закономірне запитання: хто з тих, хто розробляв цю постанову, мав реальний досвід перебування в окопі, де життя висить на волосині? Логіка, що передбачає покарання як основний механізм, є хибною, адже вона не враховує психологічний стан тих, хто пройшов війну.
Натомість, необхідно надати можливість військовослужбовцям, які виявили бажання та готовність служити, повернутися до Сил оборони, незалежно від того, з якою структурою були пов’язані причини їхнього складного рішення. Це, зокрема, підтверджується зверненнями підрозділів, які змушені через адвокатів та різні інстанції домагатися дозволу на повернення воїнів до себе.
“Держава відкрила двері для повернення. Але залишила лише один вузький прохід, який є несправедливим до людей, які мають право жити і обов’язок померти, захищаючи Батьківщину.”
Це свідчить про наявність серйозних системних проблем, які потребують негайного вирішення на державному рівні. Замість зосередження на кількості кримінальних проваджень, державним органам варто переорієнтуватися на справедливе повернення до війська якомога більшої кількості підготовлених та вмотивованих воїнів.
Святослав Паламар “Калина” у своєму зверненні підкреслює, що головним для військових, які перебувають у СЗЧ, є не куди вони повернуться, а те, що в них бачать живу людину, яка має право на справедливе повернення до Сил оборони України. Усунення проблемних причин та розробка справедливої системи повернення дозволить Силам оборони отримати підготовлених бійців, що позитивно вплине на обороноздатність держави.
- Міністерство оборони України та Кабінет Міністрів мають переглянути постанову щодо повернення військовослужбовців до Сил оборони.
- Необхідно надати право воїнам вибирати підрозділ після самовільного залишення частини, враховуючи їхній бойовий досвід та мотивацію.
- Уряд повинен зосередитися на усуненні причин, що призводять до СЗЧ, а не лише на покаранні.
- Справедливе ставлення та можливість вибору підрозділу сприятимуть поверненню тисяч досвідчених бійців до лав Збройних Сил України.
Відсутність такої гнучкості призводить до втрати людського потенціалу, який міг би вже сьогодні виконувати бойові завдання. Це рішення, яке суперечить принципам реформування та здорового глузду, створює додаткове навантаження на судову систему і, що найважливіше, послаблює обороноздатність країни.
