Наприкінці червня кияни знову зіткнулися з графіками відключення електроенергії, що стало тривожним нагадуванням про складний період минулої зими та потенційні виклики наступної. Ця енергетична криза стала серйозним випробуванням не лише для громадян, а й для державних інституцій, зокрема, для судової системи столиці, яка змушена була працювати в умовах значних обмежень.
Зимові реалії: як відключення світла вплинули на роботу київських судів
Судові засідання під загрозою: робота судів під час блекаутів
Уявіть собі ситуацію: ви прийшли на судове засідання, всі сторони присутні, суддя готовий розпочати розгляд справи, але раптово зникає світло. На хвилину, на годину, а може й на кілька годин. Це означає, що засідання не відбудеться, справу доведеться відкласти, і весь процес починається спочатку. Саме такими стали реалії роботи районних судів Києва взимку 2025-2026 років.
Зима 2025-2026 років стала черговим випробуванням для української енергосистеми, а масовані атаки та тривалі відключення електроенергії перетворилися на буденність. В таких умовах державні інституції, включно з судовою системою, були змушені працювати на межі своїх можливостей. Однак, на відміну від багатьох інших сфер, правосуддя не може “стати на паузу”. Судові засідання мають відбуватися без невиправданих затримок, справи – розглядатися в розумні строки, а сторони – мати можливість висловитися. Відсутність електроенергії означає не просто вимкнене світло – це зупинка засідань, недоступність відеоконференцій, обмежений доступ до державних реєстрів та значні ускладнення для роботи апарату суду.
Навіть короткострокові перебої з електропостачанням могли призводити до відкладення розгляду справ, що безпосередньо впливало на доступ громадян до правосуддя. Питання готовності районних судів Києва до таких умов та їхньої спроможності забезпечити безперервність роботи взимку 2025-2026 років є ключовим для розуміння реального стану справ.
Технічна залежність: що відбувається, коли в суді зникає світло?
Робота суду безпосередньо залежить від стабільного функціонування його технічної інфраструктури: комп’ютерів, серверів, систем фіксації судових засідань, доступу до державних реєстрів та стабільного інтернет-зв’язку. Без електропостачання неможливе повне проведення судових засідань, унеможливлюється технічний запис, обмежується електронний доступ до матеріалів справи, не працюють системи відеоконференцзв’язку. Це також суттєво ускладнює роботу апарату суду, починаючи від реєстрації документів і закінчуючи організацією розгляду справ.
У таких умовах навіть короткочасне відключення електроенергії могло призвести до відкладення засідань. Якщо ж перебої були систематичними, це впливало не лише на окремі процесуальні дії, а й на загальну спроможність суду безперервно розглядати справи. Таким чином, йдеться не просто про організаційні моменти, а про реальне порушення гарантій доступу до правосуддя.
Системний збій: відсутність обліку та оцінки впливу
Для того, щоб зрозуміти, як перебої з електропостачанням впливали на роботу судів, було надіслано запити до районних судів міста Києва. Однак, як виявилося, більшість судів не веде окремого обліку відкладених засідань залежно від причин. Це ускладнює встановлення точної кількості справ, розгляд яких був зірваний саме через відключення світла. Суди зазначають, що така інформація або не фіксується, або її підготовка потребує додаткового аналізу, який не входить до їхніх обов’язків у відповідь на запит.
Це свідчить про відсутність системного моніторингу впливу відключень електроенергії на роботу судів, що, в свою чергу, унеможливлює адекватну оцінку реальних масштабів проблеми.
Відкладені справи та обмежені можливості: практичні наслідки
Попри відсутність повних даних, очевидно, що перебої з електропостачанням безпосередньо впливали на розгляд справ. Печерський районний суд міста Києва прямо зазначив, що розгляд окремих категорій справ, які потребують обов’язкової технічної фіксації, без електропостачання є неможливим.
Інші суди були змушені змінювати організацію роботи. Наприклад, Святошинський районний суд повідомив, що в умовах тривалих відключень пріоритет надається справам, які потребують невідкладного розгляду, зокрема кримінальним провадженням із запобіжними заходами. Рішення про проведення чи відкладення засідання у кожному конкретному випадку ухвалює суддя. Фактично, це означає, що частина справ у такі періоди неминуче відходила на другий план.
Вплив відключень не обмежувався лише зривом окремих засідань. У Дарницькому районному суді зазначили, що через тривалі перебої з електропостачанням та обмежені технічні можливості накопичується обсяг роботи – від реєстрації позовних заяв до виготовлення судових рішень. Ще більш показовою була ситуація в Дніпровському районному суді: на початку року в приміщенні одночасно були відсутні світло, вода та опалення, а через аварію в тепломережі, з міркувань безпеки, навіть не могли ввімкнути генератор, що фактично паралізувало роботу суду.
Усі отримані відповіді підтверджують, що перебої з електропостачанням мали системний вплив на розгляд справ. Обмеження в тій чи іншій формі згадуються більшістю судів, що призводить не лише до зірваних засідань, а й до накопичення справ, зміни пріоритетів та збільшення строків розгляду.
Генератори є, але чи працює суд? Альтернативне живлення та його можливості
Наявність альтернативних джерел живлення не завжди гарантувала безперебійну роботу судів. Навіть там, де були генератори або зарядні станції, їхніх можливостей часто вистачало лише на часткове забезпечення роботи. Більшість випадків стосувалися точкових рішень, спрямованих на підтримку окремих процесів або приміщень, а не повноцінне резервне живлення всього суду.
Так, у Дарницькому районному суді з 2022 року неодноразово зверталися щодо забезпечення генераторами та зарядними станціями. У січні 2026 року суд отримав портативну зарядну станцію потужністю щонайменше 1 кВт, проте навіть з цим забезпеченням йдеться радше про підтримку окремих функцій, а не повноцінну роботу всього суду.
Ще більш проблемною є ситуація в Дніпровському районному суді, який працює у двох будівлях, підключених до різних ліній електропередач. Відсутність світла в одній з будівель унеможливлювала роботу суду, зокрема через недоступність серверів та внутрішніх систем. Суд зазначав, що окремі підрозділи “фактично увесь час перебувають без можливості здійснювати правосуддя” і потребували не лише генераторів, а й альтернативних каналів зв’язку, зокрема супутникового інтернету.
У Деснянському районному суді ситуація дещо інша: суд роками звертався щодо проблем з електропостачанням, оновленням електромереж та забезпеченням джерелами безперебійного живлення, але частина звернень залишалася без відповіді. Це призвело до того, що суд досі не забезпечений необхідними генераторами та інверторами.
Ці приклади демонструють, що навіть часткове вирішення проблем з живленням не гарантувало стабільної роботи суду. Генераторів та зарядних станцій часто бракувало на всі потреби – від залів засідань до роботи з інтернетом чи внутрішніми системами. Розгляд справ залежав не лише від техніки, а й від конкретних умов у кожному суді – конфігурації приміщень, технічного стану інфраструктури. Це призводило до нерівномірного доступу до правосуддя навіть у межах одного міста.
Роль Державної судової адміністрації: хто мав забезпечити суди світлом?
Проблеми з електропостачанням у судах – це не лише питання конкретної будівлі чи наявності генератора, а й ефективність роботи органу, відповідального за організаційне, фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів. Таким органом є Державна судова адміністрація України (ДСА). Закон визначає ДСА як орган, що забезпечує діяльність судової влади, зокрема, створення належних умов для роботи судів, включаючи матеріально-технічні, інформаційні та організаційні заходи. Таким чином, питання енергозабезпечення є індикатором спроможності системи загалом забезпечити безперервність правосуддя в кризових умовах.
З відповідей судів видно, що багато з них зверталися до ДСА задовго до того, як проблема стала публічною. Наприклад, Дарницький районний суд у 2022–2025 роках доводив необхідність у засобах живлення для безперебійної роботи. У грудні 2025-го та січні 2026 року суд надсилав листи з пропозиціями щодо забезпечення зарядними станціями та генераторами, у відповідь на що ДСА погодила передачу зарядної станції. Однак, суд із великим навантаженням просив щонайменше станцію потужністю 1 кВт, що свідчить про необхідність підтримки лише окремих процесів, а не резервного живлення всієї установи.
Дніпровський районний суд порушував системні питання, наголошуючи на вразливості інфраструктури та залежності від стабільного електропостачання й інтернету. Суд просив не лише генератори, а й комплексні рішення: резервне живлення критичних вузлів та альтернативні канали зв’язку. Схожа ситуація і в Деснянському районному суді, який протягом кількох років надсилав десятки листів щодо електропостачання, електромереж, джерел безперебійного живлення та капітального ремонту приміщення. Станом на квітень 2026 року суд так і не був забезпечений двома генераторами по 75 кВт та інверторами з акумуляторами, які він просив у січні 2026 року.
За інформацією ДСА, на початку жовтня 2023 року для судів і територіальних управлінь було збільшено бюджет на закупівлю альтернативних джерел енергопостачання. Наприкінці 2023 року для районних судів міста Києва закупили бензинові генератори потужністю 7,5-9 кВт. Частина судів уже мала генератори меншої потужності – близько 5 кВт. Крім того, у 2026 році окремим судам передавали портативні зарядні станції.
Формально реакція була, але фактично суди залишалися обмеженими у своїй роботі. Наявні засоби часто покривали лише частину потреб. У Дніпровському суді генератора в одному з приміщень вистачало лише на архів, кілька відділів, два зали та конвойне приміщення, тоді як частина залів і кабінетів залишалася без електропостачання.
Це демонструє ключову різницю між “наявністю” обладнання та “спроможністю” забезпечити повноцінну роботу. Для невеликого суду генератора може бути достатньо, але для великого районного суду Києва з десятками працівників, кількома залами, серверною, канцелярією, архівом та системами відеоконференцзв’язку – ні.
Показово, що в окремих випадках суди були змушені вирішувати проблему самостійно, купуючи генератори за власні кошти. На засіданні Вищої ради правосуддя 23 квітня, під час розгляду звіту ДСА за 2025 рік, голова ДСА зазначив, що кожен суд забезпечений альтернативними джерелами, але водночас визнав, що наприкінці 2025 року ситуація різко погіршилася. Він повідомив, що у грудні 2025 року ДСА зібрала додаткові потреби судів, а ВРП погодила перерозподіл видатків для 358 судів на майже 150 млн грн, приділивши особливу увагу судам Києва.
Це підтверджує, що проблема була відома на системному рівні, але частина рішень була ухвалена вже після найскладнішого зимового періоду. Відповідь голови ДСА також підкреслила, що забезпечення повноцінної роботи суду, а не лише окремих залів, потребує комплексних рішень – потужніших генераторів, акумуляторів та інверторів, залежно від масштабу суду.
Це підтверджують і відповіді київських судів: проблема була не у відсутності альтернативних джерел живлення, а в тому, що вони не дозволяли повноцінно працювати – з урахуванням залів засідань, канцелярії, сервера, друку документів, доступу до реєстрів, відеоконференцзв’язку та нормальних умов для працівників і відвідувачів.
Вища рада правосуддя, розглядаючи звіт ДСА, загалом оцінила роботу органу позитивно, але зафіксувала, що окремі проблеми залишаються актуальними. На рівні звітів рух є: закупівлі, перерозподіли, збір потреб. Однак, на рівні конкретних судів реальність інша: обмежене живлення, холодні приміщення, знеструмлені зали, проблеми з друком, нестабільний інтернет.
Не слід забувати і про нестабільність самої ДСА. У липні 2023 року тодішньому голові ДСА Олексію Сальнікову повідомили про підозру, а у грудні того ж року його звільнила Вища рада правосуддя. Після цього ДСА тривалий час працювала без повноцінного керівника, і лише у грудні 2025 року новим очільником призначили Максима Пампуру. Додатково, Рахункова палата за результатами аудиту виявила недоліки у фінансовому, кадровому та матеріально-технічному забезпеченні судів, наголосивши на потребі структурних змін у діяльності органу.
Це ставить під сумнів спроможність системи належно підготуватися до блекаутів, якщо орган, відповідальний за забезпечення судів, сам проходив через управлінську кризу. Хоча ці обставини не знімають відповідальності з держави загалом та не скасовують об’єктивного фактору війни, відповіді судів свідчать про необхідність діяти на випередження, а не реагувати постфактум.
Відповідальність без одного винного: комплексний підхід до вирішення проблеми
Проблема з енергозабезпеченням судів не може бути пояснена відповідальністю лише одного органу. Формально за матеріальну базу та створення належних умов для роботи судів відповідає Державна судова адміністрація. Водночас, частину рішень ухвалюють і на рівні самих судів: голови та керівники апарату вирішують, як працювати під час відключень, які справи слухати першими, як розподіляти ресурси.
Однак, найкращі локальні рішення мають межі. Якщо суду бракує технічної бази – генераторів належної потужності, резервного живлення для серверів, стабільного інтернету – можливості керівництва все одно обмежені.
Є й ширший рівень відповідальності – держава загалом, яка визначає пріоритети фінансування судової системи. Перерозподіл коштів, закупівлі обладнання, модернізація інфраструктури – усе це залежить від політичних і бюджетних рішень. Не можна ігнорувати і фактор війни: в умовах масованих російських атак на енергетику забезпечити повністю стабільну роботу складно навіть за наявності ресурсів.
Реальна здатність судів працювати під час блекаутів залежала від кількох рівнів – системного, локального і державного. Зібрані відповіді показують, що проблема була не лише в обмежених ресурсах, а й у відсутності узгодженого підходу. У результаті доступ до правосуддя залежав не від єдиного стандарту, а від конкретного суду, його технічних можливостей та ефективності поєднання рішень на різних рівнях.
Зима 2025-2026 років засвідчила, що українська судова система здатна працювати навіть в умовах енергетичної нестабільності, але ця робота залишається нерівномірною та залежною від технічних можливостей конкретного суду. Формально вона не зупинилася, але часто обмежувалася: засідання відкладалися, пріоритети розгляду змінювалися, обсяг нерозглянутого накопичувався, що призводило до вразливого та нерівного доступу до правосуддя.
Це має довгострокові наслідки. За оцінками представників потерпілих у справах Майдану, до 50% засідань у цих провадженнях відкладають саме через проблеми з електропостачанням. Кожне перенесення справи, яка слухається роками, – це ризик втратити докази, свідчення і зрештою можливість притягнути винних до відповідальності.
Самі судді під час співбесід у Вищій кваліфікаційній комісії суддів регулярно згадують слабкі технічні можливості судів та вплив відключень на розгляд справ, що свідчить про системний недолік. Це впливає не лише на доступ до правосуддя, а й на саму судову систему, ускладнюючи роботу та знижуючи її привабливість в умовах кадрового дефіциту.
Ризики нікуди не зникають. Без стабільних технічних рішень судова система знову стикатиметься з тими самими викликами, ставлячи під сумнів не лише працездатність судів, а й якість та своєчасність правосуддя.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
