Сучасні поля бою трансформуються з шаленою швидкістю, де домінуючу роль відіграють дрони, змушуючи традиційну важку техніку відступати на кілометри від лінії зіткнення та перебувати під постійною загрозою знищення. Наземні роботизовані комплекси, артилерія та танки опиняються у невигідному становищі, але, як це часто буває, на будь-яку зброю знайдеться своя протидія. Українські компанії активно працюють над створенням комплексів активного захисту (КАЗ), здатних автоматично виявляти та знищувати дрони, що потенційно може повернути важку техніку до виконання її прямих завдань.
Виклики та інновації у розробці КАЗ
Про перспективи створення КАЗ від безпілотників, зокрема від малих ударних БПЛА, ми поспілкувалися з Юрієм Поріцьким, директором компанії DevDroid, яка спеціалізується на наземних роботизованих комплексах та наразі розробляє власний КАЗ. За його словами, робота над цим напрямком розпочалася ще влітку 2025 року, і вже існує прототип, який проходить польові випробування. Очікується, що вже влітку цього року комплекс буде передано до одного з бойових підрозділів для подальших випробувань, оскільки без такого захисту ефективність наземних засобів на фронті суттєво знижується.
Вибір технологій для ураження дронів
Щодо архітектури комплексу, Юрій Поріцький відзначає високу ефективність дробовиків 12-го калібру, боєприпаси до яких були кодифіковані ще у 2025 році. Компанія експериментує з різними калібрами, розглядаючи також використання сіток як логічний розвиток після дробових набоїв. Натомість, мікрохвильова (СВЧ) зброя, попри теоретичну можливість, наразі не має готових ефективних рішень через тривалий час, необхідний для набору потужності, що робить її неефективною проти швидкохідних FPV-дронів.
Системи виявлення: радар проти інших технологій
Для виявлення цілей, на думку Поріцького, найефективнішим та найшвидшим рішенням є радіолокаційні станції (РЛС). Радар здатен на відстані до 1 кілометра точно визначати місцезнаходження дрону, напрямок його руху та швидкість, що дозволяє прогнозувати траєкторію підльоту. Пасивні чи активні радари є безальтернативною основою для таких систем. Акустичні датчики та оптичні камери мають значно менший відсоток ефективності, особливо в умовах руху техніки, що створює додаткові шуми, або коли противник використовує малошумні дрони.
“Пасивний або активний радар — це безальтернативна база. Інші типи виявлення, такі як акустичні датчики (звук) чи оптичні (камера), мають значно менший відсоток ефективності.”
Економічна доцільність та адаптація технологій
Економічна вигода масового забезпечення армії такими системами залежить від їхньої ефективності. Якщо відсоток виявлення та ураження перевищує 90%, а комплекс здатний збити значну кількість дронів, зберігаючи при цьому достатню живучість, то його вартість, навіть у кілька мільйонів гривень, повністю виправдана. Щодо енергоспоживання радарів, це питання успішно вирішується, і воно не є критичним порівняно з енерговитратами ходових двигунів платформи. Розглядається концепція, за якої одна платформа буде оснащена потужним радаром, що моніторить простір, а інші машини нестимуть модулі активного захисту, обмінюючись інформацією.
Автоматичний режим та тактичні наслідки
Для ураження FPV-дронів повне виключення людини з ланцюга прийняття рішень є необхідністю через критично малий час реакції — всього 2-3 секунди. Тому тести проводяться виключно в автономному режимі. Платформа, що працює в зоні без дружнього особового складу, автоматично розцінює все, що рухається в повітрі, як загрозу. Хоча ризик хибних спрацювань існує, технічні та тактичні обмеження, зокрема налаштування по горизонтах роботи та аналіз фізичних параметрів об’єктів, мінімізують його. Система може видавати попереджувальні сигнали, дозволяючи піхоті зайняти укриття.
Виявлення низьколетячих та оптоволоконних дронів
Радари здатні виявляти навіть оптоволоконні дрони, які летять на наднизьких висотах. Незважаючи на тип керування, такі дрони мають працюючі двигуни та систему живлення, що генерують електромагнітне випромінювання, помітне для сенсорів. Радару байдуже, який саме тип керування реалізовано на дроні.
Основні виклики у виробництві КАЗ
Ключовими викликами у створенні таких технологій є бюрократичні обмеження та дефіцит кваліфікованих кадрів. Відсутність спрощеної регуляції щодо радарів та радіолокаційних систем створює труднощі з їх придбанням, навіть у українських виробників. Офіційна закупівля таких компонентів за кордоном також ускладнена через їх статус товарів військового призначення. Окрім того, в Україні бракує спеціалістів з реальним досвідом роботи з РЛС-системами.
Обмеження КАЗ та захист від інших загроз
Боєкомплект системи є обмеженим, але, за розрахунками, прототип здатний знищити до 20 FPV-дронів. Збільшення інтенсивності атак вимагатиме пропорційного збільшення ємності касет. Щодо захисту від уламків артилерійських снарядів чи мін, пряме влучання знищить будь-яку платформу. Однак, захист від дальніх уламків є незначним фактором ураження. Встановлення додаткових бронекапсул збільшує вагу платформи, зменшуючи її запас ходу, тому виробники прагнуть знайти баланс між захистом та мобільністю. Базовий пасивний захист та грамотне компонування, коли всі критично важливі вузли приховані всередині корпусу, забезпечують надійність.
Вплив КАЗ на архітектуру бойових дій
Масове впровадження ефективних КАЗ суттєво змінить архітектуру бойових дій, підвищивши ефективність техніки. Можливість надійно захистити міномети, артилерійські системи, танки та ПТРК від дронів дозволить висунути важке озброєння ближче до лінії зіткнення, повернувши в активний бій значну кількість техніки, яка зараз простоює. Однак, мінні поля залишаються серйозною проблемою, що підкреслює важливість розвитку безпілотних наземних систем (НРК). Майбутнє передової лінії — це ударні роботизовані платформи, оснащені КАЗ, які будуть зачищати позиції перед висуванням піхоти.
- Нинішнє використання ПТРК та важкої бронетехніки на першій лінії сильно обмежене через панування ворожих FPV-дронів.
- Розрахунки змушені відтягуватися вглиб на 4–6 кілометрів, оскільки передній край перетворився на суцільну “кіл-зону”.
- Наземні роботизовані комплекси, оснащені КАЗ, можуть стати ключовим елементом для наступальних операцій з мінімальним ризиком для життя особового складу.
Прогнози щодо серійного виробництва
Терміни виходу на повноцінну серію КАЗ залежать від оперативності державних закупівель, технологічних спроможностей виробника та швидкості навчання особового складу. Поодинокі зразки з’являться на полі бою швидко в рамках експериментальних випробувань, але для справжньої “серії” потрібні десятки тисяч комплексів. Якщо противник випередить у масовому впровадженні КАЗ, війна може відкотитися до класичних піхотних перестрілок. Однак, паралельний розвиток наземних роботизованих комплексів може змінити конфігурацію, де з нашого боку воюватимуть захищені роботи, а з боку противника — жива сила та техніка, що намагатиметься протидіяти їм.
