Національна асамблея Франції зробила історичний крок, одноголосно скасувавши так званий “Чорний кодекс” – закон XVII століття, підписаний королем Людовиком XIV у 1685 році, який легалізував жорстоке поводження з поневоленими людьми, фактично прирівнюючи їх до власності. Ця резолюція, прийнята одноголосно 254 голосами “за”, покладає край десятиліттям юридичного існування закону, який кодифікував приниження, експлуатацію та насильство щодо мільйонів людей у французьких колоніях. Символічно, що це голосування відбулося на тлі зростаючої дискусії про роль Парижа в історії работоргівлі та можливість виплати репарацій, ідею якої минулого тижня озвучив президент Емманюель Макрон.
“Цей кодекс ніколи не мав пережити скасування рабства у 1848 році”, – зазначив французький лідер, додавши, що мовчання та байдужість, які оточували цей документ протягом майже двох століть, перетворилися на форму образи. Макрон також наголосив на важливості розгляду питання про компенсації, закликаючи до реалістичного підходу, який не даватиме хибних обіцянок.
Історичне значення та емоційний резонанс
Голосування в Національній асамблеї супроводжувалося бурхливими емоціями, багато депутатів висловили здивування тим, що такий архаїчний закон досі перебував у правовому полі. Депутатка від французького острова Мартініка, Стіві Густав, чиї предки зазнали рабства, зі сльозами на очах звернулася до колег: “Жодне голосування само по собі не може виправити століття зруйнованих життів”. Вона підкреслила, що вони є нащадками вільних людей, яких було поневолено, а не нащадками рабів. Ця заява підкреслює глибокий психологічний та історичний вплив “Чорного кодексу”, який, незважаючи на скасування рабства, продовжував діяти майже 180 років, зачіпаючи всі аспекти життя поневолених. Стаття 44 кодексу, що визначала людину як “рухоме майно”, та інші положення, що передбачали жорстокі покарання для втікачів, свідчать про крайню форму дегуманізації.
Регіональний контекст та тенденції
Скасування “Чорного кодексу” у Франції вписується в ширший контекст переосмислення колоніального минулого європейськими державами. Ця подія перегукується з нещодавніми кроками інших монархій та країн континентальної Європи:
- У березні 2024 року король Іспанії Феліпе VI визнав зловживання у колоніальному минулому країни, що стало рідкісним жестом для іспанської корони, яка раніше уникала офіційних вибачень.
- У квітні 2024 року президент Португалії висловив думку про необхідність запропонувати відшкодування колишнім колоніям за політику Лісабона в колоніальну добу.
- У 2023 році король Нідерландів висловив вибачення за історичну роль країни у работоргівлі.
Ці кроки свідчать про зростаюче усвідомлення тягаря історичної відповідальності та прагнення до примирення з минулим, хоча шляхи та форми цього примирення ще потребують подальшого обговорення та узгодження.
“Мовчання, навіть байдужість, яку ми зберігали щодо цього “Чорного кодексу” протягом майже двох століть, більше не є упущенням. Воно стало формою образи”, – Емманюель Макрон.
