Питання зміцнення української системи протиповітряної оборони напередодні чергової складної зимової кампанії набуває критичного значення, проте дипломатичні та оборонні зусилля європейських партнерів зіштовхуються з несподіваними перешкодами на рівні окремих держав-учасниць Північноатлантичного альянсу.
Аналіз поточної ситуації з дефіцитом ракет для ЗРК Patriot
Згідно з нещодійною інформацією провідних європейських медіа, уряди Греції та Іспанії продовжують утримувати на власних військових складах значні обсяги зенітних керованих ракет до комплексів Patriot, термін експлуатації яких наближається до свого завершення. Попри те, що українська енергосистема готується до ймовірних масованих атак з боку Російської Федерації, спрямованих на знищення критичної інфраструктури, Афіни та Мадрид не виявляють готовності передати ці дефіцитні боєприпаси Силам оборони України.
“Було б логічно, якби принаймні ті перехоплювачі, термін придатності яких добігає кінця, передали Україні”, – зазначають європейські дипломатичні джерела.
Основні виклики та позиція європейських союзників
- Наявність масштабних арсеналів: Греція володіє щонайменше двома сотнями ракет модифікації PAC-2, двадцятитрирічний гарантійний термін зберігання яких невдовзі спливає.
- Дипломатичний тиск: Представники НАТО та Європейського Союзу на чолі з високими посадовцями намагаються знайти компромісні рішення та механізми підтримки для урядів обох країн, аби заохотити їх позбутися застарілого озброєння на користь Києва.
- Технічні нюанси: Експерти з ракетних озброєнь зауважують, що після завершення гарантійного терміну ракети потребують складної процедури повторної сертифікації із заміною батарей та двигунів, і хоча вони потенційно здатні функціонувати, виробник більше не надає офіційних гарантій їхньої надійності.
Ситуація ускладнюється загальним глобальним дефіцитом перехоплювачів на тлі високого попиту та обмежених потужностей підприємств американського оборонно-промислового комплексу. Через це керівництво України змушене шукати додаткові можливості захисту повітряного простору в умовах, коли наявні обсяги міжнародної військової допомоги не повністю покривають розрахункові потреби для відбиття комбінованих ракетно-дронових ударів по ключових об’єктах генерації та передачі електроенергії.
