Ситуація навколо мобілізації та територіальних центрів комплектування (ТЦК) в Україні пройшла надзвичайно складний і багатогранний шлях еволюції, перетворившись з періоду масового добровольчого пориву на часи відкритого протистояння та глибокої недовіри. Цей аналітичний огляд досліджує чотири ключові етапи, що сформували нинішнє напружене ставлення суспільства до мобілізаційних процесів та представників ТЦК.
Історичний контекст: Від армії добровольців до “бусифікації”
Етап перший: Армія добровольців (початок 2022 – середина 2023)
На початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Україна переживала справжній сплеск патріотизму. Люди масово йшли до військкоматів, прагнучи захищати свою країну. В цей період спостерігалася ситуація, коли ТЦК працювали в надзвичайно інтенсивному режимі, а деякі громадяни навіть намагалися запропонувати хабарі, щоб потрапити до лав Збройних Сил. Навіть ті, хто мав певні обмеження за станом здоров’я, часто отримували відмови, оскільки пріоритетом було комплектування за найвищими стандартами. Чисельність ЗСУ зросла до приблизно 700 тисяч бійців, що значно перевищувало показники лютого 2022 року, коли їх було близько 260 тисяч. Багато добровольців, які не були одразу мобілізовані, отримали обіцянки “передзвонити за потреби” або ж прохання з’явитися після досягнення призовного віку.
“Це був шок! ТЦК працювали в три зміни. Люди навіть хабарі пропонували, щоб їх взяли у військо. Але тоді комісари були прискіпливі: не всіх брали. Наприклад, людям із хронічними хворобами одразу відмовляли”, – пригадує в розмові з УП один із представників команди колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Однак, ця ейфорія не тривала довго. Чимало тих, хто стояв у чергах до ТЦК навесні 2022 року, згодом не приєдналися до війська. Причини були різними: від наївної віри в швидке завершення війни, підкріпленої оптимістичними заявами влади, до зміни життєвих обставин, таких як працевлаштування з бронюванням чи одруження. Вже влітку 2022 року з’явилися перші петиції щодо заборони видачі повісток на вулицях. Згідно з аналізом Антона Грушецького, виконавчого директора Київського міжнародного соціологічного інституту (КМІС), громадянське суспільство ставилося до мобілізації спокійніше, сподіваючись, що через велику кількість добровольців “черга до них не дійде”. Однак, успіхи на фронті, а згодом і корупційні скандали в оборонній сфері, почали підривати довіру, призводячи до зростання напруги.
Етап другий: Мобілізація за повістками, кадрові чистки в ТЦК, напруга між політичним та військовим керівництвом (друга половина 2023 – початок 2024)
Літо 2023 року ознаменувалося першою мобілізаційною кризою, спричиненою невдалим Запорізьким контрнаступом та значними втратами. Необхідність нарощування темпів мобілізації зіткнулася з розчаруванням цивільного населення, що призвело до зменшення кількості добровольців. Високопоставлені джерела в Силах оборони вказували, що до 90% резервістів, призваних за повістками, не мали бажання воювати, зокрема через корупційні схеми в ТЦК. Гучні корупційні скандали, як-от викриття майна родини начальника Одеського обласного ТЦК Євгена Борисова в Іспанії, спричинили рішення РНБО про звільнення всіх обласних військкомів. Це призвело до “великого перезавантаження” територіальних центрів комплектування, коли бойові офіцери після поранень почали замінювати попередніх керівників. Проте, така зміна не завжди була успішною, оскільки нові керівники потребували часу для адаптації, а мобілізаційні показники стрімко зменшувалися. Конфлікти між цивільними та військовими ТЦК ставали дедалі частішими, посилюючись відчуттям несправедливості та недовіри, яке, за словами Антона Грушецького, досягло 60–70% населення на кінець 2023 року.
“Піхотинець ніколи не зрозуміє ухилянта, а ухилянт – піхотинця”, – коротко і влучно описав суть цих непорозумінь співрозмовник УП серед військовослужбовців ТЦК.
Критично низький рівень мобілізації наприкінці 2023-го – на початку 2024-го спонукав до розробки нового мобілізаційного плану. Президент Володимир Зеленський, однак, не підтримав пропозицію мобілізувати ще 500 тисяч новобранців, що призвело до перекладання відповідальності між вищим військовим та політичним керівництвом.
Етап третій: Нові правила мобілізації, чи “Бусифікація” (початок 2024 – кінець 2024)
Внесення законопроєкту щодо нових правил мобілізації 25 грудня 2023 року викликало значний резонанс. Попри початкові рекомендації депутатам переадресовувати питання військовим, документ зазнав численних змін, зокрема, норма про чіткі терміни служби під час війни була вилучена за проханням тодішнього головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Оновлення військово-облікових даних усіма військовозобов’язаними від 25 до 60 років до 16 липня 2024 року призвело до значного зростання мобілізаційних показників, сягнувши 30 тисяч осіб на місяць. Паралельно, скасування “обмеженої придатності” та повторне проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) призвело до того, що значна частина громадян, які раніше мали цей статус, були визнані придатними. До початку 2026 року, за оцінками, два мільйони українців перебували в розшуку ТЦК. Впровадження нових правил дозволило військовим та поліцейським затримувати порушників і доставляти їх до ТЦК, проте це призвело до зловживань, примусових посадок у “бусики незламності” та прискореної мобілізації. Термін “бусифікація” став символом цього періоду, а суспільне невдоволення вилилося в понад 3,3 тисячі звернень до уповноваженого з прав людини щодо порушення прав під час мобілізації. Соціологічні опитуванняRating Group показують, що станом на вересень 2024 року дії ТЦК схвалювали лише 6% українців, тоді як 36% їх не схвалювали, а 25% – скоріше не схвалювали.
“Багато громадян вважали, що Україна може обійтися без примусової мобілізації, якщо буде достатньо добровольців. Головне – їх змотивувати”, – каже виконавчий директор КМІС.
Однак, при уточнюючих запитаннях про ризики обвалу фронту, близько половини українців визнавали необхідність мобілізації, хоча приблизно 20% все одно наполягали на виключно добровільному рекрутингу. За словами Антона Грушецького, низька довіра до ТЦК відображає загальну недовіру до державних процесів, зокрема, через корупцію та неефективність.
Етап четвертий: Відкрите протистояння між цивільними та військовими ТЦК (початок 2025 – дотепер)
Цей етап характеризується зростанням агресії з боку цивільних щодо представників ТЦК, які, за словами Ярослави Братусь, керівниці аналітичного напряму фонду “Повернись живим”, почуваються одними з найбільш незахищених категорій військовослужбовців. Якщо за попередні роки повномасштабної війни випадки нападів на військових ТЦК були поодинокими, то з початку 2025 року вони стали регулярними. Наприклад, в зоні відповідальності ОК “Північ” за півтора року зафіксовано 167 нападів, тоді як за всі попередні роки – лише три. Один співробітник ТЦК загинув під час виконання службових обов’язків у 2025 році. У Волинському обласному ТЦК за аналогічний період сталося 93 напади, порівняно з 5 випадками у 2022–2024 роках. Ці тенденції підтверджуються свідченнями співробітників ТЦК, які описують агресивну поведінку “Робін Гудів” та “небайдужих”, що не розбираються в причинах затримання, а відразу застосовують силу.
“Ми дійшли до точки, коли співробітники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки почувають себе однією з найбільш незахищених категорій військовослужбовців”, – каже УП керівниця аналітичного напряму “Повернись живим” Ярослава Братусь.
Верховний головнокомандувач, Президент Зеленський, тривалий час ігнорував проблему відкритого протистояння, фокусуючись на “бусифікації” та реформуванні ТЦК. Лише після масштабної сутички у Львові 9 липня 2026 року, коли натовп заблокував та перекинув службовий автомобіль ТЦК, він висловив свою позицію, засудивши негативне ставлення до людей у військовій формі. Ярослава Братусь пояснює закріплення негативного образу ТЦК тим, що тема мобілізації тривалий час була табуйованою, а всі недоліки процесу асоціюються виключно з ТЦК, оскільки інші відповідальні суб’єкти (органи місцевого самоврядування, роботодавці) фактично самоусунулися. На думку аналітикині, в 2025 році в суспільстві сформувався наратив “ТЦК – вороги суспільства, які порушують права цивільних”, посилений телеграм-каналами, що поширювали відео з застосуванням сили, а деякі з яких, ймовірно, мали російське походження.
Перспективи та висновки
Пережити всі чотири етапи змін у ставленні суспільства до мобілізації в умовах затяжної війни було нереально, вважає Ярослава Братусь. Питання полягає в тому, чи готове військово-політичне керівництво змінювати підходи, чи й надалі ігноруватиме “слона в кімнаті”. Команда колишнього міністра оборони Михайла Федорова працювала над реформою ТЦК, але фінальні напрацювання так і не були представлені. Нинішнє керівництво – виконувач обов’язків міністра оборони Євгеній Хмара та новопризначений головком Михайло Драпатий – отримали завдання реформувати ТЦК та перезапустити мобілізацію. Державне бюро розслідувань спільно з Генштабом розпочали спецоперацію “Чесний призов”, яка розслідує незаконне втручання в реєстр “Оберіг”, фіктивні бронювання, сприяння ухиленню від служби, насильство щодо цивільних. Однак, кадрові зміни в ТЦК самі по собі не вирішать усіх проблем мобілізації.
Серед пропозицій щодо вирішення кризи – перегляд системи бронювання, яка вважається несправедливою як цивільними, так і військовими. Важливим аспектом є забезпечення невідворотності покарання як для ухилянтів та тих, хто нападає на військових ТЦК, так і для тих, хто перевищує свої повноваження під час мобілізації.
