Свято ксенофобії у державі ЄС: Брюссель має відреагувати на антиукраїнські напади в Польщі

Свято ксенофобії у державі ЄС: Брюссель має відреагувати на антиукраїнські напади в Польщі

Переговори України про вступ до Європейського Союзу, що відкрили кластер “Основи”, який охоплює верховенство права та права людини, здавалося б, мали б підкреслити спільність європейських цінностей. Проте, останні події в Польщі, сусідній державі-члені ЄС, кидають тінь на це сприйняття, адже кількість нападів на українців зростає, а ксенофобія стає все більш відчутною, що ставить під сумнів ідеали, на яких будується Європейський Союз.

Останні статистичні дані шокують: лише за перше півріччя 2026 року польська поліція зареєструвала 180 звернень щодо нападів на українців, що на 30% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Ці цифри, ймовірно, не відображають повної картини, адже далеко не всі жертви агресії звертаються до правоохоронних органів. Ситуація у Вроцлаві, де троє поляків напали на українську пару через їхній акцент, лише один із прикладів зростаючої хвилі ксенофобії.

Відповідальність держави за протидію ксенофобії

Боротьба з ксенофобією є прямим обов’язком держави, особливо такої, що прагне бути лідером у просуванні демократичних цінностей. Стаття 2 Договору про ЄС чітко визначає, що Союз базується на принципах поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та прав людини, включно з правами меншин.

“Союз заснований на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин”.

Хоча польські правоохоронні органи іноді демонструють оперативність у реагуванні на резонансні випадки українофобії, затримуючи нападників, як це було у Вроцлаві та Познані, а також доводячи справи до суду, як у Тарнові, масштаби проблеми та тяжкість покарань залишаються неспівмірними. Це свідчить про те, що сама польська держава, через свої дії чи недостатню протидію, сприяє зростанню антиукраїнської ксенофобії, яка, по суті, підриває основи Європейського Союзу.

Роль політичних наративів у розпалюванні ворожнечі

Президент Польщі Кароль Навроцький, використовуючи надання українським військовим підрозділам імен героїв УПА, ініціював кампанію, яка, попри політичні вигоди, призвела до демонізації українців та різкого зростання агресії щодо них у Польщі. Ця кампанія знайшла підтримку як у політичних партій, так і в державних інституцій, таких як Інститут національної пам’яті.

Важливо зазначити, що антиукраїнські настрої в Польщі почали наростати задовго до подій, пов’язаних з Україною, а рішення про орден Білого Орла лише підлило олії у вогонь, скориставшись вже підготовленим ґрунтом. Блокада українського кордону у 2023 році стала відправною точкою для відчутного зростання антиукраїнських настроїв, а реакція уряду Дональда Туска на цю ситуацію була надто млявою, що лише заохотило радикалів.

Євросоюз та необхідність реагування

Ситуація, що розгортається в Польщі, суперечить не лише статті 2 Договору про ЄС, а й директиві про тимчасовий захист українських біженців, яка наголошує на повазі до прав людини. Відсутність безпеки для сотень тисяч українців, які перебувають у Польщі, та дискримінаційна кампанія, що нагадує методи російської пропаганди, потребують негайної уваги з боку Брюсселя.

Хоча Єврокомісія не може застосувати санкції, подібні до тих, що були введені проти Польщі за порушення верховенства права, мовчання у цій ситуації є неприпустимим. Ксенофобія є одним із найтяжчих злочинів проти основ ЄС, і Єврокомісія повинна засудити напади на українських громадян та політичну риторику, яка розпалює ненависть.

Європарламент також міг би відіграти конструктивну роль, але минулорічна резолюція, яка підтримала польські наративи щодо дій Президента Зеленського, лише поглибила конфлікт. Українська влада має активно апелювати до міжнародних інституцій, включаючи Європейську комісію проти расизму та нетерпимості, для захисту своїх громадян.

Зростання ворожнечі до українців у Польщі, де третина населення погіршила своє ставлення до них за останні місяці, свідчить про неспроможність польської держави впоратися з цією проблемою. Міжнародний резонанс є необхідним, і Євросоюз має можливість сказати найвагоміше слово, засудивши ксенофобію та підтвердивши свою відданість спільним європейським цінностям.