Президент Володимир Зеленський, рухаючись за сценарієм, який можна описати як “посієш вітер – пожнеш бурю”, опиняється в програшній ситуації, що загрожує всім сторонам конфлікту. На жаль, тривала війна на виснаження, що є серйозним викликом для держави та суспільства, не спонукає нинішніх лідерів до політичного мислення, властивого мирному часу, вони, здається, не усвідомлюють повної ціни своїх потенційних помилок. Такий стан речей може призвести до політичної кризи, яка, за відсутності пошуку компромісу, неминуче призведе до ескалації, адже обидві сторони – як команда Президента, так і колишній міністр оборони, про якого йдеться в тексті, – володіють значними ресурсами, недоступними для конкурентів.
Аналіз політичної ситуації та ресурсів
Ресурси Михайла Федорова
- Тісний зв’язок з командою Президента, що дає йому доступ до інформації про помилки та можливі зловживання, але водночас змушує політично поділяти відповідальність.
- Успішна співпраця з Ілоном Маском, що свідчить про вміння налагоджувати міжнародні контакти.
- Глибоке розуміння політичних технологій та готовність інвестувати значні ресурси в кампанії, що є раціональним підходом для певних секторів, зокрема оборонного.
- Активна підтримка суспільства та наявність неформальної команди, яка, за оцінками, може перевищувати за чисельністю команду Президента, адже ряди останнього порідшали, а чиновники часто саботують роботу або йдуть одразу після втрати впливу.
Ресурси Володимира Зеленського
- Величезний силовий та фінансовий ресурс.
- Легітимна, хоч і з нюансами, суспільна оцінка його діяльності.
- Високий рейтинг, що досі перевищує показники початку 2022 року.
- Світова впізнаваність та політичний капітал, сформований на початку повномасштабного вторгнення.
- Повна лояльність парламенту та уряду.
- “Криворізький характер”, що свідчить про його наполегливість та рішучість.
Проблематика підготовки до виборів в умовах війни
Основною проблемою, на думку автора, є повна відсутність предметної підготовки системи безпеки для проведення виборів, які можуть стати найважливішими в історії України. Робоча група в парламенті, що займається розробкою законодавства для повоєнних виборів, готова лише на 65%, а подальший прогрес зупинився через припинення переговорного процесу у квітні. Навіть запити щодо включення питань виборчих прав військовослужбовців до пріоритетів Міністерства оборони, яке очолював автор, залишилися без відповіді, оскільки це не вважалося пріоритетним напрямком. Без участі Міністерства оборони створення спеціальних виборчих дільниць або забезпечення ефективних механізмів реалізації виборчих прав є неможливим, але політичне керівництво ігнорує цю проблему.
50% громадян України проживають не за місцем реєстрації, що ставить під загрозу ефективність Державного реєстру виборців, який потребує креативного підходу до верифікації даних та мобілізації громадян до активної реєстрації і перевірки своїх даних. Мінцифра, як ключовий інструмент для виборців, мала б відігравати важливу просвітницьку роль, але це також не було пріоритетом.
Автор наголошує, що проведення виборів може відбуватися в умовах, коли люди змушені будуть голосувати у підвалах або через “Дію”, що означатиме повний контроль Президента над процесом. Це ставить під сумнів демократичність виборів та таємницю голосування. Важливо пам’ятати, що вибори – це не лише день голосування, а цілий комплекс організаційних заходів, що включає політичну боротьбу, конкурентну агітацію та протидію зовнішнім втручанням, зокрема російській пропаганді та когнітивним війнам.
Ризики російського втручання та необхідні крохи
Існує безліч сценаріїв, за якими Росія може спробувати делегітимізувати або повністю зупинити виборчий процес. Автор погоджується з Михайлом Федоровим, що росіяни не повинні визначати терміни виборів, але виступає проти проведення виборів виключно з політичних міркувань, без належної підготовки та оцінки ризиків. Перші пропущені вибори були парламентськими, і перші повоєнні теж повинні бути парламентськими, щоб забезпечити спокійний транзит влади, конкурентне середовище та формування уряду відповідно до програм дій.
Технічні кроки для проведення виборів
- Прийняття спеціального закону та внесення змін до п’яти інших законодавчих актів, включаючи Кримінальний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони “Про Державний реєстр виборців” та “Про Центральну виборчу комісію”, а також спецзакон про неможливість проведення виборів на окремих територіях.
- Оновлення даних Державного реєстру виборців, активна реєстрація виборців та належний час для інформаційно-просвітницьких кампаній.
- Перегляд повноважень правоохоронних органів щодо запобігання, реагування та розслідування загроз, таких як терористичні акти, політичне насильство, кіберзагрози та використання криптовалют у виборах.
- Геополітична робота з організації виборів у закордонному виборчому окрузі, що потребує значних інвестицій та дипломатичних зусиль.
- Розробка плану транзиту влади від військової до цивільної системи управління.
- Забезпечення необхідних ресурсів та підготовка людей до процесу співорганізації виборів.
- Доукомплектація складу ЦВК та внесення змін до закону щодо продовження терміну повноважень членів комісії до завершення перших повоєнних виборів.
Крім того, для забезпечення конституційності рішень та прав громадян, стратегічно важливим є функціонування дієвого Конституційного Суду України, що також потребує кадрової роботи. Однак, виникає питання, кому це все насправді потрібно, адже вибори згадуються лише тоді, коли рейтинг Президента зростає або коли іншого виходу не бачать. Проведення виборів під час війни не буде повністю демократичним, і за це доведеться заплатити високу ціну. Автор підкреслює, що і Президент, і колишній міністр Федоров думають про вибори саме під час війни, що свідчить про певні спільні мотиви.
