Наратив про те, що “Велика війна в Україні триває довше, ніж Велика Вітчизняна”, ширився в російських опозиційних колах на початку 2026 року, намагаючись продемонструвати стратегічне фіаско Кремля. Порівняння з радянсько-німецьким протистоянням 1941-1945 років, хоч і виглядало символічно для росіян, проте для решти світу “Велика Вітчизняна” не виділяється з Другої світової. Цього тижня був подоланий історичний рубіж, що має справжній глобальний символізм: 1568 днів – тривалість Першої світової війни 1914-1918 років, у той час як повномасштабна війна в Україні триває вже 1571-й день.
Перша світова та сучасна війна: спільні риси
Історичний контекст та паралелі
Війна, яку сучасники називали “The Great War”, “La Grande Guerre” та “Der Grosse Krieg”. Війна, яка поховала чотири імперії та кардинально змінила карту Європи. Війна, описана Ремарком, Гемінґвеєм, Гашеком, Юнґером, Барбюсом і Дос Пассосом. Ця легендарна війна виявилася менш тривалою, ніж масштабне російсько-українське протистояння.
Характерно, що в обох випадках жодна зі сторін не була готова до виснажливого та затяжного збройного конфлікту. Війна, як у 1914-1918 роках, так і зараз, обманула своїх ініціаторів та мимовільних учасників, розвиваючись за непередбачуваним сценарієм. У 1914 році німецький план блискавичного розгрому Франції за 6–8 тижнів провалився майже відразу, так само як і російська операція у Східній Пруссії. Надії британського експедиційного корпусу повернутись додому до Різдва також не справдилися. Усі початкові військові розрахунки виявилися неспроможними, але війна тривала, адже в європейських столицях переважав принцип “якщо почали, то треба продовжувати”.
Цей самий принцип спрацював і у 2022 році, коли провалилася спроба кремлівського бліцкригу в Україні. Абревіатура “СВО” досі залишається знущальним нагадуванням про маленьку переможну операцію, замість якої Росія отримала роки кривавої бійні. Проте не можна сказати, що українці виявилися набагато прозорливішими за агресора, адже у 2023 році ми теж чекали на переможний контрнаступ і швидкий розгром РФ, але вийшло інакше.
Технологічна еволюція війни
В обох випадках сучасні технології швидко змінили обличчя війни. Якщо Перша світова поклала край стратегічним напрацюванням ХІХ століття, то російсько-українське протистояння обнулює випробувані стратегії ХХ століття. Як і в 1914–1918 роках, історію військового мистецтва доводиться писати наново.
Однак нинішній технологічний прорив виявився менш різнобічним, ніж у роки Першої світової. Якщо тоді це були кулемети, колючий дріт, отруйні гази, танки, цепеліни, підводні човни, то нині, по суті, все це розмаїття замінив “Його Величність Дрон”, що виступає в тій чи іншій ролі.
- Всюдисущі дрони знову перетворили маневрену війну на позиційну, ефективно знищуючи живу силу та бойову техніку, роблячи поле бою прозорим і створюючи майже непереборну кілзону.
- Водночас дрони активно застосовуються для компенсації позиційного глухого кута на фронті, дозволяючи обходити оборону супротивника та систематично вражати його тили, долаючи сотні та тисячі кілометрів.
- Це руйнує економічний потенціал ворога і замінює такі інструменти, як морська блокада та необмежена підводна війна, які використовувалися Великобританією та Німеччиною у 1914–1918 роках.
Війна на виснаження та її наслідки
Економічні та соціальні аспекти
Подібно до Першої світової, російсько-українське протистояння стало типовою війною на виснаження, де обидві сторони намагаються знекровити супротивника, задушити його економіку та придушити волю до опору. Як і в ХХ столітті, особлива увага надається дестабілізації ворожого тилу шляхом загострення класових суперечностей. На зміну наративу “поки бідняки страждають і гинуть, капіталісти наживаються на війні” прийшов сучасніший: “Поки прості люди страждають і гинуть, впливові корупціонери наживаються на війні”.
Однак явного переможця в нинішній війні на виснаження наразі не видно. І Україна, і Росія виявилися досить стійкими, більш стійкими, ніж могутні держави, залучені до Першої світової війни. У ті часи 1568 днів вистачило, щоб у вкрай виснаженій Німеччині почалася революція, і Берлін капітулював, не втративши жодного квадратного кілометра власної території. Російська імперія протрималася ще менше, звалившись під вагою військових проблем ще 1917-го року. А ми та наш ворог подолали 1570-денний рубіж, залишивши Першу світову позаду, і воюємо далі.
Стійкість та парадокси сучасної війни
Труднощі, які існують на даному етапі війни, не вважаються критичними ні в Москві, ні в Києві. Скільки ще місяців чи років знадобиться, щоб повністю виснажити Росію чи Україну, ніхто не знає. Така витривалість може бути дивною, адже людина ХХІ століття більш розпещена та звична до комфорту, ніж пересічні європейці 1910-их, а отже, гірше пристосована до труднощів воєнного часу.
Терпець у наших сучасників мав би урватися швидше, ніж у російських чи німецьких обивателів у період Першої світової. Але довгий час повномасштабна війна не вимагала від більшості українців і росіян нелюдського терпіння, адже обидві сторони почали стикатися із серйозними проблемами в тилу пізніше, ніж учасники воєнного протистояння 1914–1918 років.
Очевидно, розгадка полягає в тому, що наша війна – не світова. У 2020-х воєнні дії безпосередньо зачіпають лише Україну та Росію. Міжнародні економічні зв’язки не зруйновані. Обидві сторони мають коло зовнішніх партнерів, які допомагають вести війну на виснаження. Україна тримається завдяки колективному Заходу, а росіяни – завдяки Китаю та іншим країнам Глобального Півдня.
Фінальний акорд: гіркота перемоги
Якщо виснаження ворога займає більше часу, ніж у 1914–1918 роках, це не означає, що кінцевий результат виявиться менш болісним. Як відомо, розв’язка Першої світової травмувала та розчарувала не лише переможених, а й переможців. У Франції, Великій Британії та Італії переважала думка, що результати кровопролитного військового протистояння не виправдали страшну ціну, сплачену за них.
І цілком імовірно, що таке саме гірке відчуття доведеться пережити й нам.
