Справа колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва, який визнав свою вину в отриманні хабара у розмірі майже трьох мільйонів доларів, виявила низку системних проблем у застосуванні інституту угод про визнання винуватості в Україні. Князєв уклав угоду з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), визнавши свою вину та надавши покази щодо інших суддів Верховного Суду, що призвело до його засудження на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах правосуддя. Однак, виникає питання, чи була ця угода в інтересах суспільства, чи стала своєрідним “відкупом від правосуддя”, особливо враховуючи, що Князєв також “задонатив” мільйон доларів на підтримку Збройних Сил України. Ця справа підкреслює необхідність вдосконалення критеріїв укладення угод, чіткішого визначення поняття “суспільного інтересу” та забезпечення прозорості процесу, щоб зберегти довіру до антикорупційних органів.
Аналіз справи Князєва: виклики та перспективи угод про визнання винуватості
Передісторія та обставини справи
Всеволод Князєв, який пройшов шлях від судді першої інстанції до Голови Верховного Суду, обіймав посаду, про яку багато хто може лише мріяти. Його кар’єрне зростання, попри публічні заяви про боротьбу з корупцією, паралельно супроводжувалося побудовою власної “вертикалі влади”. У травні 2023 року він був викритий на хабарі у розмірі 2,7 мільйона доларів США, що стало однією з найбільших корупційних справ у судовій системі України. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) провело обшуки в Верховному Суді, що свідчило про масштабність корупційних оборудок. Голови антикорупційних органів тоді заявили про причетність інших суддів Великої Палати до цієї схеми. Після затримання Князєва було знято з посади Голови ВС, а Вища рада правосуддя (ВРП) надала згоду на його тримання під вартою. Слідство тривало менше 10 місяців, і обвинувальний акт щодо нього було передано до Вищого антикорупційного суду (ВАКС). На підставі показів Князєва четверо колишніх суддів ВП ВС отримали підозри, слідство щодо яких триває.
Вирок та покарання
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) засудив Князєва до п’яти років позбавлення волі, заборонивши йому обіймати посади в органах правосуддя протягом трьох років після відбуття основного покарання. Його майно, включаючи квартиру, будинок та значні суми коштів у гривнях, доларах та євро, було конфісковано. Особливістю угоди стало те, що Князєв перерахував понад 1,1 мільйона доларів США на благодійний фонд “Повернись живим”, кошти з яких були вилучені під час обшуків як речові докази. Важливо зазначити, що таке покарання є меншим, ніж передбачено законом за загальними правилами, що пов’язано з його готовністю надати викривальні свідчення.
“Угода про визнання винуватості є альтернативним способом вирішення кримінально-правового конфлікту та запорукою пришвидшення здійснення кримінального провадження. Цей механізм допомагає оптимізувати процесуальний час, спростити розгляд справ, знизити навантаження на органи досудового розслідування та суд і скоротити витрати на процес. Вивільнений ресурс піде на викриття інших злочинів.”
Угоди про визнання винуватості: механізм та проблеми
Інститут угод про визнання винуватості, що дозволяє прокурору укладати угоду з підозрюваним чи обвинуваченим на будь-якій стадії кримінального провадження, спрямований на оптимізацію ресурсів та пришвидшення розгляду справ. ВАКС активно застосовує цей механізм, і після набрання чинності певними законодавчими змінами, кількість вироків, ухвалених на підставі угод, значно зросла. Однак, ключовим для укладення такої угоди є наявність суспільного інтересу, що вимагає від прокурора та судді впевненості у зацікавленості суспільства в пришвидшенні процесів та викритті більшої кількості правопорушень. У справі Князєва ВАКС обґрунтував суспільний інтерес реальним покаранням, що відрізняється від типових угод з умовним позбавленням волі, та значною економією ресурсів сторони обвинувачення. Однак, залишається загадкою, чому угоду не було укладено на початкових стадіях розслідування, враховуючи тривалий судовий розгляд справи.
Суспільний інтерес та викриття інших осіб
ВАКС, оцінюючи суспільний інтерес, керується матеріалами, наданими сторонами, що обмежує дискрецію суду. Хоча угода з Князєвим, як зазначається, мала на меті викриття інших осіб, ця частина вироку є закритою. На підставі його показів було повідомлено про підозри іншим суддям, зокрема Ірині Григор’євій, Жанні Єленіній, Ігорю Желєзному та Олександру Прокопенку, у зв’язку з одержанням неправомірної вигоди за рішення в інтересах бізнесмена Костянтина Жеваго. Однак, вага наданої Князєвим інформації для подальшого доказування залишається незрозумілою. Непрозорість викриття інших кримінальних правопорушень та осіб, а також відсутність чітких результатів у вигляді засуджень, підриває довіру до інституту угод.
“Добровільний” донат на армію: легалізація коштів?
Публічні заяви САП про значний економічний ефект від угоди, яка поповнила бюджет на понад 2,5 мільйона доларів США, викликають запитання щодо походження коштів, зокрема “добровільного” донату Князєва на ЗСУ. Ці кошти не були задекларовані, і їх перерахування на благодійність, хоч і виглядає як позитивний жест, може ставити під сумнів легальність їх походження. Відсутність комунікації щодо цього виглядає як “легалізація” коштів, отриманих злочинним шляхом, і ставить під сумнів походження коштів, які перераховують інші засуджені. Важливо зазначити, що благодійність не є обов’язковою умовою угоди, а радше обставиною, яка позитивно характеризує особу. Наявність благодійного внеску в угоді не передбачена Кримінальним процесуальним кодексом України.
Що потребує вдосконалення?
Для зміцнення довіри до інституту угод про визнання винуватості необхідно вдосконалити такі аспекти:
- Критерії укладення угод: Необхідно зробити критерії, за якими САП укладає угоди, більш прозорими та систематизованими, сформувавши окрему публічно озвучену політику.
- Поняття “суспільний інтерес”: Це поняття потребує деталізації через практику ВАКС, позиції Верховного Суду та чіткішого визначення в КПК України.
- Реальність викриття інших осіб: Результати викриття мають бути реальними, тобто призводити до засудження, а не бути лише вірогідними.
- Публікація інформації: Необхідно розглянути можливість публікації повного тексту обвинувального вироку на підставі угоди після реалізації викривальної інформації або через певний час.
- Виключення донатів з угод: Донат на ЗСУ не може бути частиною угоди про визнання винуватості, щоб уникнути відчуття безкарності.
- Аудит діяльності САП: Регулярний аудит діяльності САП, зокрема щодо змістовного аналізу угод, є необхідним інструментом зовнішнього контролю.
Якщо САП не зміцнить довіру до інституту угод, рівень довіри до антикорупційних органів може знижуватися, що може призвести до обмеження їх повноважень. Наразі все будується на суспільній довірі до САП і ВАКС, проте ця довіра втрачатиметься, якщо угоди залишатимуться непрозорими та закритими, а строки покарань — здебільшого умовними.
