Російська армія входила у повномасштабну війну проти України, маючи репутацію однієї з найсильніших у світі, але вже перші тижні вторгнення показали – ця оцінка була хибною. Причини шукали у логістиці, техніці, підготовці та мотивації, однак більшість провалів стали наслідком нездатності приймати правильні рішення безпосередньо на полі бою.
Аналіз військових культур: від радянської вертикалі до натівських стандартів
Російська армія зіткнулася з війною, у якій командиру доводилося діяти в умовах, коли вказівок згори немає або вони не відповідають бойовій обстановці. Тоді ж чітко проявилися основні проблеми російської військової освіти, яка впродовж десятиліть готувала офіцерів виключно до виконання шаблонних тактичних завдань та роботи з паперовими штабними документами, геть не вчачи їх самостійно мислити. Як зазначають західні дослідження, культура, а не лише суха доктрина, визначає здатність армії адаптуватися до викликів сучасного поля бою.
Дві протилежні філософії управління
- Mission command: західна доктрина, заснована на довірі, розумінні стратегічного задуму та заохоченні дисциплінованої ініціативи на всіх ланках.
- Top-down command: жорсткий радянський автократичний контроль, де командири нижчого рівня позбавлені права ухвалювати самостійні рішення без погодження з вищим штабом.
«Mission Command у війську та як це втілювати на практиці… концепція управління військовими операціями, яка наголошує на децентралізації прийняття рішень, автономії підрозділів та розумінні загального задуму керівництва».
Сержантський корпус та робота над помилками
Ефективність децентралізованого управління неможлива без міцного фундаменту, яким у провідних арміях світу є професійний сержантський корпус. У той час як армії НАТО спираються на сержантів як на надійну проміжну ланку, що передає досвід і підтримує бойову дисципліну, російська військова система повністю позбавляє молодший командний склад і сержантів будь-яких автономних повноважень. Подібна недовіра транслюється і на процес аналізу бойових операцій: замість чесного розбору невдач за методологією After Action Review, у російських військах панує страх перед покаранням, що призводить до системної брехні та спотворення реальної інформації для вищого керівництва.
- Планування та постановка мети старшим офіцерським складом.
- Децентралізоване виконання завдань за рахунок низової ініціативи.
- Чесний аналіз бойових результатів задля швидкого внесення коректив у тактику.
Адаптація ворога та мілітаризація суспільства
Попри концептуальну відсталість, сучасні російські збройні сили продемонстрували певну гнучкість, навчаючись на власних помилках і стихійно переймаючи елементи горизонтальної взаємодії безпосередньо на передовій. Водночас держава-агресор масштабує реформу військової освіти та посилює тотальну мілітаризацію системи виховання на всіх рівнях, залучаючи до цього процесу навіть освітні заклади.
Міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов заявляв про запуск довгострокових проєктів з трансформації військової освіти задля підготовки до майбутніх протистоянь, що свідчить про наміри противника системно адаптувати свої навчальні програми до реалій тривалої війни.
Зберігаючи базову зневагу до людського життя та спираючись на тоталітарну модель мобілізації ресурсів, ворог намагається створити гібридну мілітарну машину, яка поєднує новітні технології з жорстким ідеологічним контролем, що вимагає від Сил оборони України подальшого розвитку власних асиметричних переваг і лідерських компетенцій.
