Події лютого 2026 року, коли військовий територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) разом із поліцейськими патрулювали вулиці центрального міста України і були змушені застосувати силу до особи, яка намагалася втекти та чинила опір, під час перевірки документів, свідчать про надзвичайно складну та напружену ситуацію, що склалася у відносинах між цивільним населенням та представниками ТЦК. Цей інцидент, який ледь не призвів до людських жертв, є яскравим прикладом ескалації конфлікту, що має глибоке коріння і розвивався протягом кількох етапів, починаючи з початку повномасштабного вторгнення Росії.
Еволюція ставлення суспільства до мобілізації та ТЦК: від добровольчої ейфорії до відкритого протистояння
Перший етап: армія добровольців (початок 2022 – середина 2023)
На початковому етапі повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, Україна переживала справжній підйом патріотизму, що вилилося у масову мобілізацію. Президент Володимир Зеленський підписав указ про загальну мобілізацію, і, як свідчать слова тодішнього міністра оборони Олексія Резнікова та секретаря РНБО Олексія Данілова, проблем із набором до лав Збройних сил не спостерігалося; навпаки, біля військкоматів стояли черги, а людей, які хотіли долучитися до захисту держави, було значно більше, ніж потребували ЗСУ. Дослідники відзначають, що чисельність армії зросла приблизно до 700 тисяч бійців, що було майже втричі більше, ніж на початку лютого 2022 року. Військові ТЦК працювали в режимі триденної зміни, а до деяких добровольців, які мали хронічні захворювання, застосовували прискіпливий підхід, відмовляючи у призові. Навіть спостерігалися випадки, коли люди пропонували хабарі, аби їх взяли на службу. У цей період, за словами керівниці аналітичного напряму благодійного фонду “Повернись живим” Ярослави Братусь, спостерігався певний “хаос” серед добровольців, частина з яких брала участь у бойових діях ще до офіційної мобілізації. Однак, така ситуація мала і зворотній бік: далеко не всі, хто отримував відмови, згодом долучилися до війська. Наприклад, історія Олександра, якому 5 разів відмовляли в мобілізації через юний вік, і який згодом одружився та знайшов роботу з бронюванням, ілюструє, як позитивні прогнози влади щодо швидкого завершення війни стимулювали громадян повертатися до цивільного життя. Як наслідок, у 2022 році з’явилася перша петиція про заборону видачі повісток на вулицях, що свідчило про початок формування певного невдоволення.
Виконавчий директор Київського міжнародного соціологічного інституту (КМІС) Антон Грушецький зазначає, що у 2022-2023 роках існував певний “романтизм від очікування швидкого завершення війни”, підкріплений успіхами на Харківщині та Херсонщині. Однак, після корупційних скандалів в оборонній сфері та невдач на фронті, ставлення суспільства почало змінюватися, а рівень недовіри до ТЦК – зростати.
Другий етап: мобілізація за повістками, кадрові чистки в ТЦК, напруга між політичним та військовим керівництвом (друга половина 2023 – початок 2024)
Друга половина 2023 року ознаменувалася першою мобілізаційною кризою. Невдалий Запорізький контрнаступ призвів до серйозних втрат, вичерпання резервів та необхідності нарощувати темпи мобілізації. Однак, розчаровані цивільні не поспішали долучатися до війська добровільно, а дехто почав переховуватися від ТЦК. Високопоставлений співрозмовник у Силах оборони відзначив, що “майже не залишилося людей, які хочуть воювати за Україну”, і 90% резервістів, яких призивали за повістками, не хотіли воювати, зокрема через корупцію в ТЦК. У відповідь на це, 11 серпня 2023 року, Рада національної безпеки і оборони (РНБО) вирішила звільнити всіх обласних військкомів. Це рішення було ухвалене на тлі публікації розслідування “Батальйон Іспанія” щодо майна родини колишнього начальника Одеського обласного ТЦК Євгена Борисова. У серпні розпочалося “велике перезавантаження” ТЦК, коли бойових офіцерів після поранень призначили на керівні посади. Проте, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не підтримував це рішення, висловлюючи невдоволення роботою нових керівників. У цей період почастішали конфлікти між цивільними та військовими ТЦК, а в медіа почала з’являтися інформація про порушення прав громадян під час мобілізації. Співрозмовник з ТЦК влучно описав ситуацію: “Піхотинець ніколи не зрозуміє ухилянта, а ухилянт – піхотинця”. Наприкінці 2023 – на початку 2024 року рівень мобілізації був критично низьким, і хоча представники командування пропонували мобілізувати ще 500 тисяч новобранців, президент Зеленський не підтримав цю ідею, що призвело до перекладання відповідальності між політичним та військовим керівництвом. За даними КМІС, на кінець 2023 року близько 60-70% українців не довіряли ТЦК, а відчуття невизначеності щодо тривалості війни посилювало тиск на цивільних. Тоді ж почав поширюватися наратив “воювати будуть усі”.
Третій етап: нові правила мобілізації, чи “Бусифікація” (початок 2024 – кінець 2024)
Початок 2024 року був позначений прийняттям нового законопроєкту про мобілізацію. 25 грудня 2023 року уряд вніс до Ради перший варіант документа, який, однак, був повернутий на доопрацювання через критику суспільства. Новий законопроєкт, зареєстрований 30 січня 2024 року, пройшов тривале обговорення, і лише 9 квітня тодішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський попросив вилучити норму про чіткі терміни служби під час війни, аби не послаблювати фронт. Після ухвалення змін до мобілізаційного законодавства, всі військовозобов’язані віком від 25 до 60 років мали оновити облікові дані до 16 липня 2024 року, що призвело до зростання мобілізаційних показників до 30 тисяч на місяць. Паралельно, у травні 2024 року, було скасовано “обмежену придатність”, що зобов’язало громадян із таким статусом повторно пройти військово-лікарську комісію (ВЛК). Як наслідок, список вимог для визнання людини непридатною значно збільшився, і багато хворих почали проходити комісію як “здорові”. Чоловіки, які не оновили військово-облікові дані до 17 липня 2024 року, автоматично ставали порушниками, і на початку 2026 року, за словами колишнього міністра оборони Михайла Федорова, два мільйони українців перебували в розшуку ТЦК. Впровадження нових правил мобілізації призвело до зловживань з боку деяких співробітників ТЦК, що вилилося в “бусифікацію” – примусові посадки до “бусів незламності”, побиття цивільних та експрес-мобілізацію. Термін “бусифікація” став ключовим у 2024 році, а втеча через річку Тиса до сусідніх країн стала поширеним явищем. Звернення громадян до уповноваженого з прав людини щодо порушення їхніх прав під час мобілізації зросли в 6 разів порівняно з попередніми двома роками.
Станом на вересень 2024 року, 36% українців не схвалювали дії ТЦК, а 25% – скоріше не схвалювали. Лише 6% респондентів позитивно оцінювали діяльність територіальних центрів комплектування, згідно з даними соціологічного опитування Rating Group.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький пояснює, що недовіра до ТЦК відображає загальну недовіру до процесів у державі, зокрема до корупції та неефективності, а також до того, що мобілізація нібито не торкається дітей депутатів.
Четвертий етап: відкрите протистояння між цивільними й військовими ТЦК (початок 2025 – дотепер)
З початку 2025 року ситуація загострилася до рівня відкритого протистояння. За словами Ярослави Братусь, співробітники ТЦК почуваються однією з найбільш незахищених категорій військовослужбовців, а напади цивільних на них стали регулярними. Хоча Національна поліція не виокремлює статистику таких нападів, дані від оперативного командування “Північ” та Волинського обласного ТЦК є показовими: з початку 2025-го до середини 2026-го було зафіксовано 167 нападів на військових ТЦК у зоні відповідальності “Півночі”, тоді як за попередні роки таких випадків було лише три. У 2025 році співробітника одного з ТЦК вбили під час виконання службових обов’язків. У Волинській області за аналогічний період було зафіксовано 93 напади на військових ТЦК, проти 5 випадків у 2022-2024 роках. Співрозмовник з ТЦК одного з центральних міст України розповідає про появу “Робін Гудів”, переважно жіночої статі, які в агресивній формі відбивають військовозобов’язаних, часто не розбираючись у причинах затримання. Він наголошує, що в більшості випадків цивільні першими проявляють агресію, а співробітники ТЦК часто стикаються з втечею або нападами, що робить роботу на вулицях дуже небезпечною. Президент Зеленський довго ігнорував цю проблему, але після сутички у Львові у липні 2026-го, він висловив позицію, що таке ставлення до людей у військовій формі неприпустиме.
Ярослава Братусь пояснює, що тема мобілізації довгий час була табуйованою, і всі намагалися уникнути відповідальності, зокрема й за недоліки мобілізаційного процесу, які асоціюються виключно з ТЦК. Вона вважає, що в 2025 році в суспільстві закріпився наратив “ТЦК – вороги суспільства”, що підсилювалося поширенням у соцмережах телеграм-каналів про “людоловів” та російською пропагандою, яка намагалася розпалити ненависть до ТЦК.
“Не пройти всі ці чотири етапи (змін у ставленні цивільних до ТЦК і мобілізації) в умовах затяжної війни, коли ресурси вичерпуються, а інтенсивність бойових дій не зменшується, нереально”, – вважає аналітикиня Братусь.
Наразі ключовим питанням залишається, чи готове військово-політичне керівництво змінювати підходи до мобілізації, чи й надалі ігноруватиме “слона в кімнаті”. Хоча команда колишнього міністра оборони Федорова працювала над реформою ТЦК, її фінальні напрацювання не були представлені суспільству. Реформування ТЦК та перезапуск мобілізації доручено виконувачу обов’язків міністра оборони Євгенію Хмарі та новопризначеному головкому Михайлу Драпатому. Розпочато спецоперацію “Чесний призов”, яка передбачає розслідування незаконного втручання до реєстру “Оберіг”, фіктивних бронювань, сприяння ухиленню від служби, штучного завищення показників роботи та насильства щодо цивільних. Однак, вирішити всі проблеми лише кадровими змінами неможливо. Серед радикальних пропозицій від військових ТЦК – блокування рахунків та позбавлення права керування автомобілем для ухилянтів. Більшість співрозмовників схиляються до перегляду системи бронювання, яка вважається несправедливою. Також усі погоджуються, що влада має забезпечити невідворотність покарання як для тих, хто ухиляється від служби і нападає на військових, так і для тих, хто перевищує свої повноваження під час мобілізації.
