Поки світ уважно стежить за політичними процесами в росії, зокрема за так званими “виборами”, Україна повинна активно готуватися до можливих наслідків, які можуть проявитися одразу після них, а саме – до нової хвилі мобілізації. Ця перспектива, незалежно від того, чи буде це відкрита мобілізація, чи прихований призов, вимагає від України стратегічного переосмислення оборонних можливостей, зокрема в артилерійській сфері.
Виклики російської мобілізації та тактика ворога
Обмін людських життів на території
Попри сподівання на фінансовий колапс росії, який міг би підірвати її військову міць, слід усвідомлювати, що в умовах тоталітарної держави контрактні виплати можуть стати для збіднілого населення чи не єдиним способом заробітку, що лише посилить готовність до участі у війні. Російська армія демонструє готовність щедро обмінювати життя своїх солдатів на українські території, вдаючись до тактики систематичного тиску малими групами, розвідки боєм та пошуку слабких місць в обороні. Ця тактика, відома як “кілзона”, спрямована на перевантаження української системи виявлення та ураження численними “мікроцілями”, що призводить до виснаження дефіцитних ресурсів.
“Оскільки ціна людського життя в російському війську не надто висока, можна не сумніватися, що подібну тактику ворог збереже і примножить в найближчі місяці.”
Потенційна нова хвиля мобілізації в рф – це, насамперед, виклик для пропускної здатності української системи ураження, яка має відповідати не за рахунок нарощування людських ресурсів, а шляхом впровадження технологічних рішень.
Технологічна відповідь України: комплексний підхід
Дрони та артилерія: синергія перемоги
Підготовка до можливого збільшення ворожого війська вимагає цілісного підходу, де розвідка, дрони, артилерія, зв’язок і логістика працюють як єдиний механізм. Популярна дискусія “дрони чи артилерія” є хибною, адже саме поєднання цих засобів дає якісно новий результат. Дрони забезпечують безпрецедентний обсяг розвідувальних даних та можливість миттєвого коригування, змінюючи правила точкового знищення цілей. Однак саме артилерія забезпечує масштаб і темп ураження, особливо по групових цілях та районах накопичення, її снаряди не залежать від каналу зв’язку та не можуть бути заглушені засобами РЕБ.
За оцінкою RUSI, після вичерпання українських снарядів у 2022 році, росія отримала десятикратну перевагу в обсягах артилерійського вогню. Цей досвід має бути трансформований у промислову й логістичну політику, спрямовану на довгострокове серійне виробництво боєприпасів та підтримку ешелонованих запасів.
Інженерна перевага: збільшення дальності та точності
Міцність артилерійського “хребта” визначається не лише кількістю боєприпасів, а й дистанцією, яку вони дозволяють контролювати. Україна потребує не лише власного серійного виробництва 155-мм боєприпасів, але й послідовного розвитку їхньої дальності, точності та стабільності. Перевищення рубежу в 30 км для українських снарядів означає перехід до створення продукту для сучасної контрбатарейної боротьби.
Такі компанії, як “Укр Армо Тех”, вже розробили український 155-мм снаряд з підтвердженою дальністю понад 30 км. Наступним практичним рубежем розробки є 40+ км, а в перспективі – 50+ км, що дозволить превентивно уражати артилерію противника, райони накопичення, логістику та командні пункти. Це, в свою чергу, скоротить кількість малих штурмових груп, які досягають “кілзони”, зменшить ризик для українських розрахунків та розширить можливості вогневого маневру.
Створення таких боєприпасів формує українську інженерну школу, яка перетворює унікальний бойовий досвід на технології та серійні компетенції. В майбутньому ці компетенції будуть потрібні не лише Україні, оскільки війна спустошила європейські склади, і Європа буде змушена відновлювати арсенали.
Стратегічний розрахунок для безпеки Європи
Росія ще довго зберігатиме здатність кидати в наступ значні людські ресурси. Відповідь України на це має бути сформована до того, як підуть в атаку нові, посилені колони противника. Перехід до дальності снарядів 40+, а згодом і 50+ км – це не змагання за технологічний рекорд, а стратегічний розрахунок, важливий для України та майбутньої системи безпеки Європи.
Війна з росією не буде останньою в найближчому десятилітті, і епоха артилерії не відійшла в минуле. Сучасний снаряд – це частина цифрового контуру, де розвідка, координати, розрахунок, постріл, коригування й оцінка результату працюють в полі високоточних чисел. Україна активно розвиває виробництво саме таких снарядів, формуючи ефективний сучасний комплекс засобів ураження.
