Росія, усвідомлюючи неможливість досягнення своїх цілей військовим шляхом, адаптує свою стратегію, фокусуючись на внутрішньому підриві України, особливо в критичний період післявоєнних виборів. Цей період, характеризується виснаженням держави та травмованим суспільством, створює ідеальні умови для російських інформаційних операцій, спрямованих на поглиблення розколу та недовіри. Недооцінка цієї нової загрози може призвести до повторення помилок 2022 року, тоді як своєчасне розпізнавання ризиків є ключовим для запобігання російському реваншу.
Виклики цифрової епохи та російські методи впливу
Технологічні зміни та нова лінія фронту
Цифрова революція трансформувала поле бою, змістивши акцент з традиційних військових дій на протистояння дронів та алгоритмів. Це відкрило нові можливості для маніпулювання реальністю, де майбутня лінія зіткнення проходить не по лінії кордону, а в свідомості людей. Кремль зосереджується на контролі та маніпулюванні громадською думкою, роблячи питання територіальної цілісності другорядним на тлі боротьби за свідомість.
“Саме в цих нових обставинах розгортатиметься повоєнний транзит – процес, досвіду якого Україна не мала. Проблема в тому, що необхідний досвід накопичує Росія, яка всі останні роки відточувала інструменти втручання.”
“Токсичні сліди” російських кампаній
Росія систематично накопичує досвід втручання у внутрішньополітичні процеси інших країн, залишаючи “токсичні цифрові сліди” від виборів до Європейського парламенту 2024 року до кампанії у Вірменії 2026-го. Незважаючи на поодинокі невдачі у Молдові, Угорщині та Румунії, Росія продовжує відточувати свої дезінформаційні інструменти, спираючись на прагматичну стратегію повільного отруєння суспільства. Ця стратегія, що полягає у запуску каскаду руйнівних процесів – зневіри, підозри, ненависті та внутрішньої ворожнечі, – спрямована на занурення країни в новий цикл нестабільності.
- Посіяти зерна розбрату щодо підсумків війни, її причин та наслідків.
- Підірвати довіру до демократії та демократичних процедур.
- Роздмухати конфліктні теми, поглибити наявну поляризацію та внутрішні суперечності.
- Інтегрувати кремлівську дезінформацію в національні дебати, посилюючи антиєвропейські й антинатівські наративи.
- Поставити під сумнів чесність і легітимність голосування.
Російські політтехнології: ШІ, Telegram, TikTok та інфлюенсери
Вимушена електоральна пауза залишила Україну позаду у розвитку виборчих технологій, тоді як світ, і зокрема Росія, активно опановує нові інструменти впливу. Росія створила транснаціональну екосистему інформаційного впливу, що поєднує спільні методики, алгоритми, платформи та ботомережі. Штучний інтелект (ШІ) виступає як центральна нервова система та фабрика контенту, Telegram – як центр координації, TikTok – як механізм вірусного охоплення, а національні інфлюенсери – як носії довіри.
Моделі, відпрацьовані в Молдові та Румунії, активно застосовуються в Угорщині, Німеччині, Нідерландах і вже проявляються на парламентських виборах у Вірменії 2026 року. Особливу увагу привертає TikTok, який сприяв стрімкому політичному злету таких фігур, як Жордан Барделла у Франції (2024), Келін Джорджеску в Румунії (2024) та AfD у Німеччині (2025). Масове залучення національних інфлюенсерів, як це було в Німеччині (2025) для поширення антиімміграційних настроїв та в Угорщині (2026) для підтримки Віктора Орбана, свідчить про створення безперервно діючої внутрішньої інфраструктури впливу.
Deepfake та постреальність: загроза для демократії
Інтеграція ШІ та масове виробництво deepfake
Критичну небезпеку кремлівських “активних заходів” посилює інтеграція з генеративним ШІ, що призводить до масового виробництва deepfake. Дослідження 2025 року показали, що кожен четвертий інцидент, пов’язаний з дезінформаційними кампаніями, містив використання ШІ-інструментів. Це означає, що в найближчому майбутньому швидкість і масовість генерації deepfake-контенту можуть зробити правдивість та об’єктивність неконкурентоспроможними, адже людські можливості розпізнавати синтетичний контент наближаються до рівня випадковості.
“Правда коштує дорого, а брехня – дешево. Легше не спростовувати фейк, а створити новий.”
Майбутнє виборів у цифрову епоху
В умовах, коли брехня стає дешевшою та легшою у виробництві, ніж правда, майбутні вибори ризикують перетворитися не на боротьбу кандидатів і програм, а на зіткнення штучно згенерованих реальностей. Перемагатиме не найкраща ідея, а найефективніший алгоритм, що ставить під сумнів саму суть демократичного процесу.
Українські вразливості та необхідність цифрового захисту
Виклики та можливості України
Україна стикається з безпрецедентними викликами, пов’язаними зі зміною технологічного укладу, посттравматичним станом суспільства та еволюцією російських інформаційних операцій. Хоча пряме приведення до влади промосковського президента малоймовірне, справжня мета Кремля полягає в посіянні розбрату, підриві довіри до демократії та поглибленні внутрішніх суперечностей.
Результатом може стати сприятливий ґрунт для підготовки кремлівського реваншу. В умовах, коли межа між війною та миром стирається, конфлікт стає постійним, а ворожий вплив – безперервним, Україна повинна бути готовою до існування в такому стані.
Побудова системи цифрового захисту
Необхідно вивчити російський інформаційний арсенал та побудувати повноцінну систему цифрового захисту. Війна надала Україні безцінний досвід швидкої адаптації, унікальні компетенції та ціле покоління фахівців, здатних працювати в екстремальних умовах.
Вибори – це завжди тест на демократичну життєздатність. Але в цифрову епоху битви за свідомість це ще й боротьба за право на власну реальність, сформовану вистражданими цінностями, переконаннями та ідеями.
